В условиях современности вооруженные силы (ВС) РФ являются одним из основных инструментов реализации ее внешней политики путем проведения “гибридных войн”. Основные задачи ВС РФ и современная политика режима реализуется применением как нерегулярных вооруженных формирований или частных армий, так и официальными военными действиями ВС под видом специальных операций или демонстрации военной силы с одновременным использованием широкого спектра политических, экономических и информационно-пропагандистских мер. Цель статьи – на основе анализа внешнеполитических и военных мероприятий, проводимых РФ в последние годы, выделить основные формы “гибридных” влияний путинского режима для достижения захватнических целей с применением как нерегулярных вооруженных формирований или частных армий, так и действий своих ВС под видом специальных операций против постсоветских стран. С началом активных процессов дезинтеграции СССР в период 1980-1990-х годов уже была развернута масштабная гибридная война против советских республик с целью не допустить их выхода из подчинения. Методы были такие же, какие использовала Советская Россия во времена гражданской войны 1920-х годов, правда с заменой коммунистической идеологии идеологией единства постсоветского пространства. Стратегією “гібридної війни” РФ проти пострадянських країн є використання воєнних і невоєнних методів в ході гарячої війни або холодної війни (культурного співробітництва), спрямованих на досягнення військових, цивільних, політичних, економічних цілей в інтересах Росії. РФ не залишає ідею з відновлення сфер впливу у світі з передачею пострадянського простору під свій контроль Стратегией “гибридной войны” РФ против постсоветских стран является использование военных и невоенных методов в ходе горячей или холодной войны (культурного сотрудничества), направленных на достижение военных, гражданских, политических, экономических целей в интересах России. РФ не оставляет идею по возобновлению сфер влияния в мире со взятием постсоветского пространства под свой контроль. Проведенный анализ позволяет сделать вывод о необходимости дальнейшей интеграции Украины в Североатлантический альянс и Европейский союз с целью предотвращения вооруженных конфликтов лицом к лицу в будущем с мощным агрессивным соседом.

Today, the armed forces (AF) of the Russian Federation (RF) are one of the main tools for implementing its foreign policy through “hybrid wars”. The main tasks of the RF AF and the current policy of the regime are implemented through the use of both irregular armed groups or private armies, as well as official military actions of the AF under the guise of special operations or demonstration of military force, while using a wide range of political, economic and information-propaganda measures. The purpose of the article is to identify the main forms of Putin's regime's “hybrid” influence to achieve its aggressive goals using both irregular armed groups or private armies and actions of its AF under the guise of special operations against post-Soviet states, based on the analysis of foreign policy and military activities conducted by the RF in recent years. With the beginning of active processes of disintegration of the USSR in the 1980s and 1990s, a large-scale “hybrid war” was already launched against the Soviet republics in order to prevent them from leaving their subordination. The methods were the same as those used by Soviet RF during the civil war of the 1920s, though with the replacement of communist ideology with the ideology of the unity of the post-Soviet space. The strategy of the RF`s “hybrid war” against post-Soviet countries is the use of military and non-military methods during a hot or cold war (cultural cooperation) aimed at achieving military, civilian, political, and economic goals in Russia's interests. The RF does not abandon the idea of restoring its spheres of influence in the world by taking the post-Soviet space under its control. The analysis allows us to conclude that Ukraine needs to further integrate into the North Atlantic Alliance and the European Union in order to prevent armed conflicts face-to-face in the future with a powerful and aggressive neighbor.

В умовах сучасності збройні сили (ЗС) РФ є одним із основних інструментів щодо реалізації її зовнішньої політики шляхом проведення “гібридних війн”. Основні завдання ЗС РФ та сучасна політика режиму реалізується застосуванням як нерегулярних збройних формувань або приватних армій, так і офіційними воєнними діями ЗС під виглядом спеціальних операцій або демонстрації військової сили, з одночасним використанням широкого спектру політичних, економічних та інформаційно-пропагандистських заходів. Мета статті – на основі аналізу зовнішньополітичних і воєнних заходів, які проводила РФ в останні роки, виділити основні форми “гібридних” впливів путінського режиму для досягнення загарбницьких цілей із застосуванням як нерегулярних збройних формувань або приватних армій, так і дій своїх ЗС під виглядом спеціальних операцій проти пострадянських держав. З початком активних процесів дезінтеграції СРСР в період 1980-1990-х років вже була розгорнута масштабна “гібридна війна” проти радянських республік з метою не допустити їх виходу із підпорядкування. Методи були такі самі, які використовувала Радянська Росія за часів громадянської війни 1920-х років, щоправда із заміною комуністичної ідеології на ідеологію єдності пострадянського простору. Стратегією “гібридної війни” РФ проти пострадянських країн є використання воєнних і невоєнних методів в ході гарячої або холодної війни (культурного співробітництва), спрямованих на досягнення військових, цивільних, політичних, економічних цілей в інтересах Росії. РФ не залишає ідею з відновлення сфер впливу у світі із взяттям пострадянського простору під свій контроль Проведений аналіз дозволяє дійти висновку про необхідність подальшої інтеграції України до Північноатлантичного альянсу та Європейського союзу з метою запобігання збройних конфліктів віч на віч у майбутньому з потужним агресивним сусідом.