The repeal of the Economic Code of Ukraine in 2025 and the introduction of a new model for the functioning of state enterprises mark an important stage in the transformation of the Ukrainian economy, which is gradually shifting from a system with a special legal status of certain entities to the general rules of corporate law. The termination of the Economic Code on August 28, 2025, eliminated the dualism of legal regulation and introduced mandatory corporatization of state enterprises, aimed at ensuring equal conditions for all market participants. However, such transformation poses a range of new challenges in the field of restoring the solvency of public-sector debtors. Under these conditions, judicial reorganization (sanátsiia) acquires particular significance as the only form of financial rehabilitation provided by the Bankruptcy Procedures Code of Ukraine. It becomes the main tool for preserving the economic value of enterprises and ensuring a balance between public and private interests. At the same time, practice reveals a number of serious problems: the complexity of coordinating reorganization plans with state property management authorities, the impossibility of restructuring arrears of the Unified Social Contribution and personal income tax, the untimely actions of state creditors, as well as the absence of a «silent consent» mechanism to prevent bureaucratic delays. The study emphasizes that the reorganization plan is a basic procedural document concentrating the key measures for restoring solvency: debt restructuring, production re-profiling, attracting investors. Its realism and timely approval directly affect the success of the entire procedure. An analysis of judicial practice shows that commercial courts increasingly act as arbiters in the conflict between the state as creditor and the state as owner, upholding the principle of the rule of law and the interests of the majority of creditors. The article concludes that improving the effectiveness of reorganization procedures in the public sector is possible only through strengthening the institutional framework: enhancing the accountability of state property management bodies, addressing the issue of social debt, improving the professional training of insolvency practitioners, and reinforcing the role of judicial oversight. The presented material combines an analysis of updated legislation with examples from judicial practice and outlines the prospects for the development of the institution of judicial reorganization under the transition to a corporate model of state enterprise management.

Втрата чинності Господарського кодексу України з 28 серпня 2025 року усунула дуалізм правового регулювання та започаткувала обов’язкову корпоратизацію державних підприємств, що має забезпечити рівні умови для всіх учасників господарського обороту. Проте така трансформація висуває низку нових викликів у сфері відновлення платоспроможності боржників державного сектору. У цих умовах судова санація набуває особливого значення як єдина форма фінансового оздоровлення, передбачена Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ). Вона стає головним інструментом збереження економічної цінності підприємств та забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Водночас практика засвідчує наявність суттєвих проблем: складність погодження планів санації з органами управління державним майном, неможливість реструктуризації боргів із єдиного соціального внеску та ПДФО, несвоєчасність дій державних кредиторів, а також відсутність механізму «мовчазної згоди» для уникнення бюрократичних затримок. Дослідження підкреслює, що план санації є базовим процесуальним документом, у якому концентруються ключові заходи з відновлення платоспроможності: реструктуризація боргів, перепрофілювання виробництва, залучення інвесторів. Його реалістичність та своєчасне затвердження безпосередньо впливають на успіх усієї процедури. Аналіз судової практики показує, що господарські суди дедалі частіше стають арбітрами у конфлікті між державою як кредитором і державою як власником, відстоюючи принцип верховенства права та інтереси більшості кредиторів. У статті обґрунтовується положення, що ефективна судова санація державних підприємств можлива лише за умови вдосконалення інституційного механізму: підвищення відповідальності органів управління державним майном, врегулювання проблеми соціальних боргів, посилення професійної підготовки арбітражних керуючих. Дослідження поєднує аналіз оновленого законодавства з практикою його застосування та у формулюванні конкретних пропозицій щодо підвищення результативності санаційних процедур у державному секторі.