Reinforced concrete monolithic frames are widely used in the construction of high-rise buildings. One of the main advantages of such a frame is the possibility for architects to freely plan spaces (walls, pilasters, columns), while for design engineers, it ensures an even redistribution of forces in the load-bearing elements, which leads to more uniform settlement of foundations. At the same time, the construction of monolithic buildings is a rather time-consuming process, so to accelerate construction timelines, the load-bearing structure is often made of precast reinforced concrete. However, considering that in precast concrete, structural elements are connected through mortar and embedded parts, it is more challenging to achieve an even distribution of forces under the vertical load-bearing elements of the frame compared to a monolithic frame, where the entire building acts as a single rigid disc. Uneven settlement is also influenced by the fact that there are self-supporting panels and panels that support floor slabs (from one or both sides). The stiffness of load-bearing structures (and consequently the building as a whole) in a panel building primarily depends on the connection of panels with each other. Depending on how the panels (as well as floor slabs) are connected, different displacements will occur, which in turn create additional forces in the foundation structures, ultimately causing uneven redistribution of forces in the pile field. Based on the above, we can conclude that studying the effect of panel jointing on the redistribution of forces in the foundation structures of high-rise panel buildings is a relevant task. The purpose of this work is to investigate the influence of panel jointing in a high-rise residential building on the stress-strain state of foundation structures based on numerical modeling of the "base-foundation-superstructure" system.

Широкого розповсюдження при будівництві багатоповерхових будинків займає залізобетонний монолтіний каркас. Однією із головних переваг такого каркасу є можливість для архітекторів вільного планування приміщень (стіни, пілони, колони), а для інженерів-проектувальників забезпечити рівномірний перерозподілу зусиль у несучих елементах що дозволяє отримати більш рівномірні осідання фундаментів. У той же час зведення монолітних будинків - це доволі довготривалий процес і з метою пришвидшення термінів будівництва виконують несучий конструктив із збірного залізобетону. Але враховуючи той факт, що у збірному залізобетоні елементи конструкцій поєднуються між собою через розчин та закладні деталі важче досягти рівномірного розподілу зусиль під вертикальними несучими елементами каркасу у порівнянні із монолітним каркасом, де вся будівля працює як один жорсткий диск. Також на нерівномірні осідання впливає та обставина, що є панелі самонесучі та ті на котрі опираються плити перекриття (з однієї чи з двох сторін). Жорсткість несучих конструкцій (і як наслідок будівлі в цілому) в панельному будинку залежить в першу чергу від з’єднання панелей між собою. Від того як панелі будуть поєднані (а також плити перекриття) будуть виникати різні переміщення, що в свою чергу утворюють додаткові зусилля у фундаментних конструкціях, які у подальшому спричиняють нерівномірний перерозподіл зусиль у пальовому полі. Спираючись на вище сказане можемо стверджувати, що дослідження впливу стикування панелей на перерозподіл зусиль у фундаментних конструкціях для багатоповерхових панельних будинків є актуальним. Мета даної роботи полягає у дослідженні впливу стикування панелей багатоповерхового житлового будинку на напружено-деформований стан фундаментних конструкцій на основі числового моделювання системи «основа-фундамент-надземні конструкції».