Purpose - to conduct a comparative analysis of the effectiveness of etiotropic treatment and supporting therapy of infants with neonatal sepsis with an alternative content of C-reactive protein in the blood serum to improve individualized therapy of generalized infectious and inflammatory diseases in the newborn period. Materials and methods. A comprehensive examination of 56 newborns suffering from neonatal sepsis the 1st, 3rd and 7th days of the disease. The Group I included 25 patients with neonatal sepsis with a serum C-reactive protein level <20 mg/l, and the Group II included 31 newborns with sepsis with a serum C-reactive protein level >20 mg/l. Determination of the content of C-reactive protein in blood serum (mg/l) was carried out by the method of immunoenzymatic analysis on the «StatFax 303 / Plus» device. The obtained results were analyzed by methods of descriptive statistics, biostatistics and clinical epidemiology. Fisher’s exact test (Pφ) and Student’s test were used for statistical processing; the results were significant at p<0.05 with a tendency to significance - at p=0.05-0.1. Results. It was established that in 20.0% of newborns of the Group I and in 11.4% of patients of the Group II (Рφ>0.05), etiotropic treatment was changed due to insufficient effectiveness of the previous two courses. Patients of the Group I had a higher risk of needing to re-review the composition of antibiotic therapy: odds ratio (OR) = 1.9 (95% confidence interval (95% CI): 0.8-4.3), attributive risk (AR) = 16.0%. Practically all patients of the Group I were on oxygen support, the risk of this event was significantly higher for them compared to children of the Group II: OR=2.7 (95% CI: 1.2-6.6). Newborns of the Group II compared to babies of the Group I received inpatient treatment for less time, their chances of being discharged from the hospital before the 20th day were probably higher: OR=5.7 (95% CI: 1.85-17.32). The better effectiveness of the standard treatment of sepsis of newborns in the Group II in terms of the frequency of discharge from the hospital up to 20 days is demonstrated by a decrease in the AR of event realization, which is 15.4%. Conclusions. Patients of the Group I twice as often received the third course of antibiotic therapy. Infants of the Group II more often needed combined antibacterial therapy with a slightly shorter course and also recovered faster with discharge of every fifth baby by the 20th day. Against the background of a relatively higher content of C-reactive protein in blood serum, the standard treatment of newborns is more effective and allows for a 79.3% increase in the relative risk of rapid recovery at the same time, the minimum number of treated patients - 1.3. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the work. The informed consent of the children's parents was obtained for the conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors.

Цель - провести сравнительный анализ эффективности этиотропного лечения и поддерживающей терапии больных неонатальным сепсисом младенцев с альтернативным содержанием в сыворотке крови C-реактивного белка для улучшения индивидуализированной терапии генерализированных инфекционно-воспалительных заболеваний в периоде новорожденности. Материал и методы. Проведено обследование 56 новорожденных, страдающих неонатальным сепсисом, в 1, 3 и 7-е сутки заболевания. В І группу вошли 25 больных неонатальным сепсисом с уровнем в сыворотке крови С-реактивного белка <20 мг/л, во ІІ группу - 31 новорожденный с сепсисом в сыворотке крови С-реактивного белка >20 мг/л. Содержание С-реактивного протеина в сыворотке крови (мг/л) определено методом иммуноферментного анализа на аппарате «StatFax 303 / Plus». Полученные результаты проанализированы методами описательной статистики, биостатистики и клинической эпидемиологии. Для статистической обработки использованы точный критерий Фишера (Рφ) и критерий Стьюдента, достоверными приняты результаты при p<0,05 с тенденцией к достоверности при p=0,05-0,1. Результаты. Установлено, что у 20,0% новорожденных I клинической группы и у 11,4% больных II клинической группы (Рφ>0,05) изменялось этиотропное лечение в связи с недостаточной эффективностью предыдущих двух курсов. У больных I клинической группы определялся более высокий риск необходимости повторного пересмотра состава антибиотикотерапии: соотношение шансов (OR) = 1,9 (95% доверительный интервал (95% СI): 0,8-4,3), атрибутивный риск (AR) = 16,0%. Практически все пациенты I клинической группы находились на кислородной поддержке, риск реализации данного события у них был достоверно выше относительно детей II клинической группы: OR=2,7 (95% CI: 1,2-6,6). Новорожденные II клинической группы относительно малышей I клинической группы меньше времени нуждались в стационарном лечении, шансы выписаться из стационара к 20-м суткам у них были вероятно выше: OR=5,7 (95% СI: 1,85-17,32). Лучшую эффективность стандартного лечения сепсиса новорожденных в ІІ клинической группе по частоте выписки из стационара к 20-м суткам показало снижение AR реализации события, который составлял 15,4%. Выводы. Больные І клинической группы вдвое чаще получали третий курс антибиотикотерапии. Младенцы II клинической группы чаще нуждались в комбинированной антибактериальной терапии при несколько более коротком курсе, а также быстрые выздоравливали с выпиской каждого пятого младенца к 20-м суткам. На фоне относительно более высокого содержания в сыворотке крови С-реактивного белка стандартное лечение новорожденных было более эффективным и позволило на 79,3% увеличить относительный риск быстрого выздоровления, при этом минимальное количество пролеченных больных составляло 1,3. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования утвержден Локальным этическим комитетом указанного в работе учреждения. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Мета - провести порівняльний аналіз ефективності етіотропного лікування та підтримувальної терапії хворих на сепсис немовлят з альтернативним вмістом у сироватці крові C-реактивного білка для поліпшення індивідуалізованої терапії цієї когорти пацієнтів. Матеріали та методи. Проведено обстеження 56 новонароджених, які хворіють на неонатальний сепсис, у 1, 3 і 7-му добу захворювання. До І групи увійшло 25 хворих на неонатальний сепсис із рівнем у сироватці крові С-реактивного білка <20 мг/л, до ІІ групи - 31 новонароджений із сепсисом у сироватці крові С- реактивного білка >20 мг/л. Вміст С-реактивного білка в сироватці крові (мг/л) визначено методом імуноферментного аналізу на апараті «StatFax 303 / Plus». Отримані результати проаналізовано методами описової статистики, біостатистики та клінічної епідеміології. Використано точний критерій Фішера (Рφ) та критерій Стьюдента; достовірними прийнято результати за p<0,05 із тенденцією до достовірності за p=0,05-0,1. Результати. Встановлено, що у 20,0% новонароджених І групи та в 11,4% хворих ІІ групи (Рφ>0,05) змінювалось етіотропне лікування у зв’язку з недостатньою ефективністю попередніх двох курсів. У хворих І групи визначався вищий ризик необхідності в повторному перегляді складу антибіотикотерапії: співвідношення шансів (OR) =1,9 (95% довірчий інтервал (95% СІ): 0,8-4,3), атрибутивний ризик (AR) = 16,0%. Практично всі пацієнти І групи були на кисневій підтримці, ризик реалізації цієї події в них був достовірно вищим порівняно з дітьми ІІ клінічної групи: OR=2,7 (95% СІ: 1,2-6,6). Новонароджені ІІ групи порівняно з малюками І групи менше часу отримували стаціонарне лікування, шанси виписатися зі стаціонару до 20-ї доби в них були вірогідно вищими: OR=5,7 (95% СI: 1,85-17,32). Кращу ефективність стандартного лікування сепсису новонароджених у ІІ групі за частотою виписки зі стаціонару до 20-ї доби показало зниження AR реалізації події, який становив 15,4%. Висновки. Хворі І групи удвічі частіше отримували третій курс антибіотикотерапії. Немовлята ІІ групи частіше потребували комбінованої антибактеріальної терапії за дещо коротшого курсу, а також швидше одужували з випискою кожного п’ятого немовляти до 20-ї доби. На тлі відносно вищого вмісту в сироватці крові С-реактивного білка стандартне лікування новонароджених було ефективнішим і дало змогу на 79,3% збільшити відносний ризик швидкого одужання, при цьому мінімальна кількості пролікованих хворих становила 1,3. Дослідження виконано згідно з принципами Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення дослідження отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.