The article is devoted to the definition of the concept and system of criminal prosecution remedies. The author emphasizes that the issue of the concept and system of criminal prosecution remedies remains highly controversial and requires further research and substantiation. It is stated that the implementation of activities related to exposing a person and establishing his/her involvement in a criminal offense does not depend on the availability of any procedural status. The author points out that imperfection of the regulatory framework for the system of criminal prosecution creates risks of violation of the rights, freedoms and legitimate interests of a person who is exposed. It is noted that the system of criminal prosecution means is much broader and should include all procedural actions (interim measures) aimed at obtaining evidentiary information regarding a person’s involvement in a criminal offense. Undoubtedly, investigative (search) actions are the main means of collecting evidence, but other procedural actions also lead to the receipt of incriminating evidence. The author substantiates the criteria which determine whether a relevant procedural action (interim measures) belongs to the means of criminal prosecution. Firstly, it is necessary to take into account the focus of such measures which are aimed at obtaining information about a criminal offense. Secondly, means of criminal prosecution regulated and (or) not prohibited by the norms of the criminal procedural law should not lead to the violation of human rights and fundamental freedoms, which may be significant or insignificant. Thirdly, under the general permissive type of legal regulation, criminal prosecution may be used that is not expressly prohibited by the rules of procedural law, but is legitimate in view of the absence of a risk of human rights restriction. At the same time, the specially permissive type of legal regulation of criminal prosecution means provides for the implementation of procedural activities only in the manner expressly permitted by the criminal procedural legislation.

Стаття присвячена визначенню поняття та системи засобів кримінального переслідування. Акцентовано увагу, що питання щодо поняття та системи засобів кримінального переслідуван­ня залишається вельми дискусійним та потребує подальшого дослідження й обґрунтування. Кон­статовано, що здійснення діяльності, пов’язаної з викриттям особи та встановленням її причет­ності до вчиненого кримінального правопору­шення, не залежить від наявності у такої особи будь-якого процесуального статусу. Вказано, що недосконалість нормативного регулювання системи засобів кримінального переслідуван­ня створює ризики порушення прав, свобод і законних інтересів людини, яка викривається. Зазначено, що система засобів кримінального переслідування є значно ширшою, та має вклю­чати всі процесуальні дії (заходи забезпечен­ня), спрямовані на отримання доказової інфор­мації щодо причетності особи до кримінального правопорушення. Безумовно, слідчі (розшуко­ві) дії є основними засобами збирання доказів, але виконання інших процесуальних дій також призводить до отримання фактичних даних, що викривають особу. Обґрунтовано критерії, що визначають належність відповідної процесуаль­ної дії (заходу забезпечення) до засобів кримі­нального переслідування. По-перше, необхідно зважати на спрямованість таких засобів, які ма­ють на меті отримання інформації про вчинене кримінальне правопорушення. По-друге, регла­ментовані та (або) незаборонені нормами кримі­нального процесуального закону засоби кримі­нального переслідування не повинні призводи­ти до порушення прав і основоположних свобод людини, які можуть бути істотними або неістот­ними. По-третє, за загальнодозвільним типом правового регулювання можна використовува­ти засоби кримінального переслідування, що прямо не заборонені нормами процесуального законодавства, але є правомірними з огляду на відсутність ризику обмеження прав людини. Водночас спеціальнодозвільний тип правового регулювання засобів кримінального пересліду­вання передбачає здійснення процесуальної ді­яльності лише у спосіб, прямо дозволений кри­мінальним процесуальним законодавством.