The Balkans, a region with diverse cultures and histories, has been affected by multiple conflicts, including the wars in the 1990s following the dissolution of Yugoslavia. Post-war recovery has been a gradual process, heavily reliant on rebuilding infrastructure, fostering political stability, and restoring the region’s image internationally. A combination of methods and approaches was employed: literature review; case studies of specific countries within the Balkans, such as Croatia, Bosnia and Herzegovina, in examining successful post-war tourism and recreation initiatives and comparing them to Ukraine practice; policy analysis in study EU and international frameworks that support tourism and reconstruction in the Balkans. By combining these methods, a holistic understanding of the challenges, strategies, and outcomes associated with the tourism and recreation sector in the Balkan countries and project and invsment activity in this area during the post-war recovery period was provided. Among Ukrainian researchers, the issues of the tourism and recreation sectors and their management have been studied by Humenyuk V., Davydenko I., Zavada Ye., Melnyk L., Necheva N., Postupna O., Stepanko O., and others. Various aspects of state regulation of the sector and its types have been considered. Grzinić D. investigates the development of Croatia’s tourism sector during the war of the 1990s and the post-war period. O’Keefe reflects on the connection between landscape and memory in the context of historiography and research methodology. Wickers D. demonstrates how a positive image of a country is created by emphasizing tourism and recreation. The comprehensive work of N. Weiss provides an analysis of how the tourism and recreation sector shapes the imagined landscapes of post-war countries (landscape remembrance, fading memory, replacing memory). Though the problem is studied in foreign literature there is a lack of research in Ukrainian public administration field. The policies of Balkan countries are focused on directly improving and developing long-term capital investments in the tourism and recreation sector, reinvesting tourism revenues, and attracting new investments. The experience of the Balkan countries can be adapted to other post-conflict territories, including Ukraine, to effectively manage tourism area and recreational resources, overcome the consequences of conflicts, and promote socio-economic recovery.

У статті досліджуються ключові виклики публічного управління туристично-рекреаційною сферою у Балканських країнах у період післявоєнного відновлення, зокрема на прикладі Хорватії та Боснії і Герцеговини. Особливу увагу приділено аналізу проектно-інвестиційної діяльності, спрямованої на відновлення інфраструктури, збереження культурної спадщини та природних ресурсів, а також формуванню нових туристичних наративів, що сприяють позитивному іміджу країн. У статті також досліджуються особливості розвитку туризму в умовах постконфліктного відновлення, аналізуються успіхи та труднощі, з якими зіткнулися країни Балканського регіону на шляху до відновлення туристичної галузі. Розглянуто три типології підходів до післявоєнного розвитку: пам’ятання ландшафту, згасання пам’яті та замінювання пам’яті, що характеризують різні стратегії репрезентації історичної пам’яті у туристичних матеріалах. Аналізується, як публічне управління сприяло поступовій трансформації цих наративів, забезпечуючи одночасно економічне зростання та збереження культурних і природних цінностей. У статті підкреслюється важливість міжнародної підтримки, зокрема участі Європейського Союзу, у фінансуванні інфраструктурних проектів, підвищенні кваліфікації кадрів та розвитку сталого туризму в регіоні. Розглядається проектна діяльність ЄС у цьому регіоні: з розвитку і модернізації туристично-рекреаційної інфраструктури; з розвитку сталого туризму; з регіональній співпраці та ініціативах з розвитку транскордонного туризму; з розвитку людського потенціалу; з брендування туризму та рекреації; з інтеграції туризму в більш широкий економічний та соціальний розвиток. Досвід Балканських країн може бути адаптований до інших постконфліктних територій, включаючи Україну, з метою ефективного управління рекреаційними ресурсами, подолання наслідків конфліктів та сприяння соціально-економічному відновленню.