Перспективным является применение при медикаментозной терапии больных генерализованным пародонтитом принципа оптимального управления, тоесть такого влияния на осложненные формы, когда течение заболевания. Цель изучить интенсивность и длительность фаз течения заживления раны слизистой оболочки после проведенного хирургического лечения при спонтанном пародонтите на фоне нормо-, гипер- и гипореактивности организма путем цитологического исследования мазков-отпечатков раневого экссудата. Материалы и методы: Исследования выполнены на 24 взрослых беспородных собаках, разделенных на три равные группы. В первой группе препараты, нарушающие реактивность организма, не применялись (нормореактивность организма). Во второй группе животным моделировали состояние гиперреактивности, в третьей - гипореактивности организма. Всем животным со спонтанным пародонтитом выполняли лоскутную операцию. В период после проведенного хирургического вмешательства цитологическое исследование проводили на 1-е, 4-е, 6-е и 9-е сутки эксперимента. Результаты: Установили, что при нормореактивности организма можно виделить: период дегенеративно-воспалительных изменений (1-е сутки), активная гранулоцитарно-макрофагальная реакция (4-е сутки) и появление клеточных признаков репарации (6-е сутки), а также период наростания репаративных процессов со снижением общей клеточной реакции (9-е сутки). Указанные сроки фаз заживления раны формируют нормореактивный ответ на повреждение с синхронизацией некротических и репаративных процессов, в конечном итоге, обеспечиваются условиядля нормального неосложненного заживления мягких тканей пародонта. Исследование мазков-отпечатков после хирургического лечения у животных со спонтанным пародонтитом при гиперр- и гипореактивности организма позволило виделить такие же периоды клеточных реакций напротяжении заживления слизистой оболочки десны, как и при нормореакции. При гиперреакции интенсивность и длительность фаз заживления раны отличались от таких при нормореактивности организма: гранулоцитарно-макрофагальная реакция была более выраженной и длительной до 6-х суток, поэтому позже только на 9-е сутки появлялись клеточные признаки регенерации. Поэтому заживление послеоперационной раны у животных с повышенной реактивностью организма было отсроченным на 3-4 суток, то есть осложненным. При гипореакции интенсивность и длительность фаз заживления раны отличались от таких при нормореактивности организма: гранулоцитарная реакция наступала позже (только на 6-е сутки) и была более длительной, признаки активной регенерации появлялись позже на 9-е сутки. Поэтому заживление послеоперационной раны у животных с нарушеной реактивностью организма было отсроченным на 3-4 суток. Выводы: Таким образом, целесообразной является направленная медикаментозная коррекция с приведением интенсивности и длительности фаз раневого процесса при нарушенной реактивности организма к таким при нормореакции, что обеспечивет синхронизацию некротических и репаративных процессов и создает условия для нормального неосложненного заживления мягких тканей пародонта

The usage of the principle of optimal management, namely such effects on complicated forms, when the course of the disease is close to that of uncomplicated course of the disease is very promising in drug therapy of patients with generalized periodontitis. The aim is to study the intensity and duration of the phases of wound healing of the mucosa after spontaneous periodontitis surgery accompanied by normo-, hyper- and hyporeactivity of the body by cytological examination of smear-imprints of wound exudate. Materials and methods: The experiments were performed on 24 adult mongrel dogs divided into three equal groups. In the first group, drugs that disrupt the reactivity of the organism were not used (normoreactivity of the organism). In the second group, the animals were simulated a сondition of hyperreactivity, in the third group – the hyporeactivity of the organism. All the animals with spontaneous periodontitis underwent a patchwork surgery. In the period after surgery, cytological examination was performed on the 1st, 4th, 6th and 9th day of the experiment. Results: It has been revealed that in cases of the normal reactivity of the organism the following periods of cellular reactions during the healing of the gums mucous membrane can be differentiated within the appropriate terms: the period of degenerative-inflammatory changes (1st day), active granulocyte-macrophage reaction (4th day), reparations (6th day) and the period of increase of reparative processes with a decrease in the overall cellular response (9th day). Examination of smear-imprints after surgical treatment in animals with spontaneous periodontitis with hyper- and hyporeactivity of the body allowed to identify the same periods of cellular reactions during the healing of the gingival mucosa, as in cases of normoreaction with hyperreation.Tthe intensity and duration of the wound healing phases differed from those which are typical for normoreactivity of the body: granulocyte-macrophage reaction was more pronounced and lasted longer until the 6th day, so later only on the 9th day there were cellular signs of regeneration. With hyporeaction, the intensity and duration of the wound healing phases differed from those which are typical for normoreactivity of the body: granulocyte reaction occurred later (only on the 6th day) and lasted longer, signs of active regeneration appeared later on the 9th day. Therefore, postoperative wound healing in animals with impaired body reactivity was delayed for 3-4 days. Conclusions: Thus, direct medical correction with transforming intensity and duration of the phases of the wound process which are characteristic for impaired reactivity of the body into the phases which are typical for normoreaction is essential. It provides synchronization of necrotic and reparative processes and creates conditions for normal uncomplicated healing of periodontal soft tissues

Перспективним є застосування при медикаментозній терапії хворих на генералізований пародонтит принципу оптимального управління, тобто такого впливу на ускладнені форми, коли перебіг захворювання (стан зони пошкодження, систем регулювання, термінів розвитку) наближається до такого при неускладненому. Мета вивчити інтенсивність та тривалість фаз перебігу загоєння рани слизової оболонки після проведеного хірургічного лікування при спонтанному пародонтиті на тлі нормо-, гіпер- та гіпореактивності організму шляхом цитологічного дослідження мазків-відбитків раневого ексудату. Матеріали та методи: Досліди виконані на 24 дорослих безпородних собаках, розподілених на три рівні групи. У першій групі препарати, що порушують реактивність організму, не застосовувалися (нормореактивність організму). У другій групі тваринам моделювали стан гіперреактивності, в третій - гіпореактивності організму. Всім тваринам зі спонтанним пародонтитом виконували клаптеву операцію за Цешинським-Відманом-Нейманом. У період після проведеного хірургічного втручання цитологічне дослідження здійснювали на 1-у, 4-у, 6-у і 9-у добу експерименту. Результати: Встановили, що при нормореактивності організму можна виділити період дегенеративно-запальних змін (1-а доба), активну гранулоцитарно-макрофагальна реакцію (4-а доба) і появу клітинних ознак репарації (6-а доба) та період наростання репаративних процесів зі зниженням загальної клітинної реакції (9-а доба). Дослідження мазків-відбитків після хірургічного лікування у тварин зі спонтанним пародонтитом при гіпер- та гіпореактивности організму дозволило виділити такі ж самі періоди клітинних реакцій протягом загоєння слизової оболонки ясен, як і при нормореакції. При гіперреакції інтенсивність та тривалість фаз загоєння рани відрізнялись від таких при нормореактивності організму: гранулоцитарно-макрофагальна реакція була більш вираженою і тривала довше до 6-ї доби, тому пізніше тільки на 9-у добу з'являлися клітинні ознаки регенерації. При гіпореакції, інтенсивність та тривалість фаз загоєння рани відрізнялись від таких при нормореактивності організму: гранулоцитарна реакція наступала пізніше (лише на 6-у добу) і тривала довше, ознаки активної регенерації з'являлися пізніше на 9-у добу. Тому загоєння післяопераційної рани у тварин з порушеною реактивністю організму було відстроченим на 3-4 доби. Висновки: Таким чином, доцільною є спрямована медикаментозна корекція з приведенням інтенсивності та тривалості фаз раневого процесу при порушеній реактивності організму до таких при нормореакції, що забезпечує синхронізацією некротичних і репаративних процесів та створює умови для нормального неускладненого загоєння м'яких тканин пародонта