У статті порушено проблему тьюторського забезпечення професійної підготовки вчителя. Зокрема, мета передбачає доведення ефективності технології тьюторингу як складової і засобу дидактичної реалізації курсу «Освітньо-військова інноватика» у підготовці вчителя захисту України та набуття майбутнім фахівцем тьюторських компетентностей. Констатовано, що майбутній учитель захисту України має бути готовим до виконання функцій тьютора – проєктування особистісно орієнтованих освітніх програм, консультування у сфері освіти, надання допомоги у створенні індивідуального освітнього простору особистості. Основними завданнями тьюторського супроводу визначено: діагностування індивідуально-психологічних особливостей, інтересів, здібностей, цінностей та мотивації здобувача освіти; прогнозування можливих траєкторій його самореалізації; розроблення і реалізацію індивідуальної програми тьюторського супроводу; моніторинг результатів. Зазначено, що тьюторинг базується на суб’єкт-суб’єктній партнерській взаємодії «викладач–студент», яка реалізується шляхом мотиваційно-цільової, діагностувальної, рефлексивно-коригувальної, діяльнісної та проєктувальної функцій на основі впровадження кейс-методу. Завдяки своїй універсальності кейс-метод може використовуватися в набутті компетентностей та підвищенні кваліфікації, продуктивному освоєнні нових знань, вивченні й аналізуванні складних ситуацій, проведенні досліджень та розробленні нових ідей, систематизації інформації і прийнятті об’єктивних рішень, у прогнозуванні майбутнього. У процесі тьюторингу передбачено реалізацію таких цілей кейс-методу: розвиток аналітичного і критичного мислення, вдосконалення практичних навичок, підвищення мотивації, розвиток самостійності, формування позицій лідерства та компетентностей роботи в команді, підвищення ефективності тьюторського забезпечення. Теоретично обґрунтовано і розроблено модель кейс-тьюторингу (цільовий блок, мета, освітні компоненти в контексті тьюторських систем, методичні підходи, компетентності), представлено результати її експериментальної перевірки, які підтвердили ефективність створених у процесі тьюторингу умов для навчання з урахуванням індивідуальних особливостей та потреб здобувачів. Їх дотримання передбачає формування оптимальної системи тьюторського забезпечення у закладі вищої освіти, що дасть можливість підвищити ефективність освітнього процесу та сприяти особистісному і професійному розвитку майбутніх фахівців.

Abstract. This article explores the role of tutor support in the professional training of future teachers. The study aims to demonstrate the effectiveness of tutoring technology as both a component and a didactic tool within the Educational-Military Innovatics course, designed to prepare teachers for the «Defence of Ukraine» subject and to develop tutoring competencies in future professionals. Methods: The study involved the analysis of scientific publications; evaluation and verification of empirical data, including student surveys regarding the necessity of tutoring technologies in teacher education and the effectiveness of a case-based tutoring support program; comparison of theoretical perspectives on tutor support; and pedagogical modelling of case tutoring with justification of its structure and future research prospects. Results: A theoretical model of case tutoring was developed, including a target component, objectives, educational elements within tutoring systems, methodological approaches, and required competencies. Results from experimental validation confirmed the effectiveness of learning conditions created through tutoring, which were tailored to individual learner needs and characteristics. Adherence to these principles supports the formation of an optimal tutor support system in higher education institutions, improving the educational process and fostering personal and professional development of future professionals. Conclusions: Based on theoretical generalisations, the design of case tutoring, and experimental validation of its effectiveness, the article proposes systematic approaches for implementing tutor support in teacher education. Key recommendations include: adherence to individualised learning principles; integration of theoretical, practical, and research training; selection of relevant tutoring systems; analysis of learners’ educational needs; training of instructor-tutors for specific programs; construction of collaborative tutor–tutee relationships; development of contextual, practice-oriented cases; implementation of individual and group tutorials, as well as consultations; clear structuring of online tutoring sessions; ongoing monitoring and evaluation; creation of a safe and open educational environment; and systemic integration of tutoring into the higher education process.