A Marxist interpretation of postmodernism critically examines the cultural and ideological shifts associated with postmodernism through the lens of Marxist theory. This approach argues that postmodernism reflects the latest stage of capitalist development, characterized by the fragmentation and commodification of cultural forms and social identities. Marxists contend that postmodernism’s emphasis on relativism, skepticism towards grand narratives, and celebration of plurality and difference serve to obscure the material realities of class struggle and economic exploitation. In the Marxist view, postmodernism can be seen as both a product and an instrument of late capitalism. It emerges from the economic transformations that have led to the decline of traditional industrial economies and the rise of a globalized, information- based economy. This transition has fragmented social and cultural life, creating a sense of instability and uncertainty that postmodernism both reflects and reinforces. By focusing on surface over depth, and by privileging the ephemeral and the contingent, postmodernism diverts attention from the enduring structures of economic power and class relations. Moreover, Marxists argue that postmodernism’s celebration of consumer culture and its fixation on signs and simulacra contribute to the commodification of everyday life. Cultural products and identities become interchangeable, stripped of historical and social context, and reduced to their market value. This commodification process supports the interests of capital by promoting a culture of consumption and distraction, which undermines collective political action and solidarity. In conclusion, a Marxist interpretation of postmodernism sees it as a cultural logic that reflects and perpetuates the conditions of late capitalism. It critiques postmodernism for its role in obscuring class divisions and for contributing to the commodification of culture, thus hindering the potential for revolutionary social change. This approach seeks to reclaim the potential for revolutionary change by reconnecting cultural critique with the broader struggle against capitalist exploitation and for social justice.

Марксистська інтерпретація постмодернізму критично розглядає культурні та ідеологічні зміни, пов’язані з постмодернізмом, крізь призму марксистської теорії. Цей підхід стверджує, що постмодернізм відображає останній етап капіталістичного розвитку, який характеризується фрагментацією та комерціфікацією культурних форм і соціальних ідентичностей. Марксисти стверджують, що наголос постмодернізму на релятивізмі, скептицизм до великих наративів і вихваляння множинності та відмінності слугують затемненню матеріальних реалій класової боротьби та економічної експлуатації. З точки зору марксистів, постмодернізм можна розглядати як продукт і інструмент пізнього капіталізму. Він виникає в результаті економічних перетворень, які призвели до занепаду традиційної індустріальної економіки та піднесення глобалізованої економіки, заснованої на інформації. Цей перехід фрагментував соціальне та культурне життя, створюючи відчуття нестабільності та невизначеності, яке постмодернізм одночасно відображає та підсилює. Зосереджуючись на поверхні, а не на глибині, і віддаючи перевагу ефемерному та випадковому, постмодернізм відволікає увагу від стійких структур економічної влади та класових відносин. Крім того, марксисти стверджують, що постмодерністське оспівування споживчої культури та її фіксація на знаках і симулякрах сприяє перетворенню повсякденного життя на товар. Культурні продукти та ідентичності стають взаємозамінними, позбавлені історичного та соціального контексту та зведені до ринкової вартості. Цей процес комодифікації підтримує інтереси капіталу, сприяючи культурі споживання та відволікання, що підриває колективні політичні дії та солідарність. Підсумовуючи, марксистська інтерпретація постмодернізму розглядає його як культурну логіку, яка відображає та увічнює умови пізнього капіталізму. Він критикує постмодернізм за його роль у приховуванні класових поділів і за внесок у комерціалізацію культури, таким чином перешкоджаючи потенціалу революційних соціальних змін. Цей підхід прагне відновити потенціал революційних змін шляхом поєднання культурної критики з ширшою боротьбою проти капіталістичної експлуатації та за соціальну справедливість.