Статтю присвячено проблемі акцентуації іменних словоформ у давньоперській мові. На матеріалі глосаріїв давньоперської мови сформовано реєстр, що містить 202 іменні словоформи. За допомогою методичних прийомів, популярних в іранському порівняльно-історичному мовознавстві, вдалося розподілити наявну в реєстрі лексику на сім акцентних типів, до складу яких входять словоформи з якісно однаковим наголошеним складом. Також певні словоформи з виявами неприродньої акцентуації через нечітку етимологію, спорадичну представленість у текстах або можливі орфографічні помилки в першоджерелі були віднесені до окремого акцентного типу. Відповідно до позиції наголошеного складу в словоформі кожен акцентний тип поділено на акцентні моделі, загальна кількість яких становить 20 одиниць. Разом із класифікацією лексики у статі наведено інформацію щодо кількісної наповненості кожного акцентного типу, що представлена у відносних та абсолютних показниках.У межах кожного акцентного типу подано коментар, який пояснює умови функціювання та діахронічний розвиток цього акцентного типу, а також вплив акцентуації на морфологію та морфонологію зареєстрованої лексики. Окрім давньоперської лексики, у статті також трапляються словоформи з генетично споріднених мов, зокрема із середньоперської та авестійської. Використання лексики споріднених мов сприяє точнішому діахронічному аналізу акцентуації та краще демонструє загальноіндоєвропейські мовні універсалії на значному лексичному ілюстративному матеріалі давньоперської мови.

The article deals with the problems of accentuation types of noun word forms in Old Persian. The materials from Old Persian glossaries were used to form the register with 202 noun word forms in volume. Using traditional methodology that is accepted in Iranian comparative linguistics the author distributed available lexicon to seven accentuation types, each of them consisting of noun word forms with a stressed syllable of the same quality. In addition, some word forms that show unusual accentuation patterns because of the etymological uncertainty, sporadic appearance or possible orthographical mistakes in original cuneiform texts were referred to a separate accentuation type. According to the position of the stressed syllable in a noun word form every accentuation type was divided into accentuation models, the total number of which is 20 units. The author gives a special linguistic commentary within each accentuation type that explains the conditions of the functioning and diachronic evolution of its type. In addition, this paper shows accentuation influence on morphology and morphophonology of Old Persian nouns. Besides Old Persian lexicon, the article deals with Avestan and Pahlavi noun word forms, which are closely related to Old Persian. The use of lexicon of related languages assists in more accurate diachronic analysis of accentuation processes and better demonstrates Indo-European lingual universals within the Old Persian lexicon.