The aim — to show the feasibility of using ganciclovir for congenital cytomegalovirus infection (CMVI) by demonstrating two clinical cases. Clinical cases. Over time, the approaches to the treatment of congenital CMVI have changed from the use of acyclovir to the appointment of ganciclovir. In 2011, a premature baby was diagnosed with congenital CMVI based on the presence of multiple organ lesions (lungs, liver, spleen, pancreas, eyes, central nervous system) and positive result of CMV PCR test in blood, urine and cerebrospinal fluid. Only acyclovir was used as an etiotropic drug due to the lack of evidence at that time on the safety of another antiviral drug — ganciclovir. Treatment was not completely effective: in the follow;up at the age of two the child has a grave violation hearing and vision and profound disability due to the residual effects on the central nervous system. In 2019, a newborn child with severe haemorrhagic syndrome, respiratory disorders and neurological symptoms was diagnosed with congenital CMVI by positive result of CMV PCR test and ganciclovir was prescribed at a dose of 6 mg/kg every 12 hours by an intravenous infusion under the control of a routine complete blood count (CBC) test. On the second week of treatment, positive dynamics was observed clinically, on the 6th week — negative result of CMV PCR test. The child was discharged on day 70th of treatment without residual effects on the central nervous system. At the age of 9 months, deafness of 2–3 degrees was diagnosed, but prosthetics were performed timely with complete restoration of hearing. At age of 12 month this child sits, rolls over, crawls; responds adequately to others; captures the gaze and keep an eye on items. Conclusions. Two clinical cases through the description of changes in approaches to specific therapy of congenital cytomegalovirus disease from acyclovir to ganciclovir and a clear demonstration of the difference in disease outcomes — from severe disability when ganciclovir was not prescribed, to complete rehabilitation with its use demonstrate the feasibility of prescribing ganciclovir. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interest was declared by the authors.

Цель — показать целесообразность использования ганцикловира при внутриутробной цитомегаловирусной инфекции (ВЦМВИ), продемонстрировав два клинических случая. Клинические случаи. Со временем менялись подходы по лечению ВЦМВИ от применения ацикловира до назначения ганцикловира. В 2011 г. у недоношенного ребенка на основе наличия полиорганности поражения (легких, печени, селезенки, поджелудочной железы, глаз, центральной нервной системи) и положительных результатов полимеразной цепной реакции (ПЦР) на ЦМВ в крови, моче и ликворе диагностирована внутриутробная ЦМВИ. В качестве этиотропного препарата использован только ацикловир в связи с отсутствием на то время доказательной базы по безопасности применения специфического препарата ганцикловира. Лечение оказалось не полностью эффективным: в катамнезе в 2-летнем возрасте ребенок имел грубое нарушение слуха и зрения и глубокую инвалидизацию за счет резидуальных явлений со стороны центральной нервной системы. В 2019 г. у новорожденного ребенка с тяжелым геморрагическим синдромом, респираторными нарушениями и неврологической симптоматикой по результатам положительной ПЦР крови на ЦМВ диагностирована ВЦМВИ и назначен ганцикловир из расчета 6 мг/кг каждые 12 часов внутривенно под контролем показателя гемограммы и клиренса креатинина. Со 2-й недели лечения отмечена положительная динамика клинически, с 6-й недели — отрицательная ПЦР крови на ЦМВ. Ребенок выписан на 70-е сутки лечения без резидуальных явлений со стороны центральной нервной системы. В 9 месяцев засвидетельствована тугоухость ІІ–ІІІ степени и своевременно проведено протезирование с полным восстановлением слуха. В годовалом возрасте: ребенок сидит, переворачивается, ползает; адекватно реагирует на окружающих; фиксирует взгляд и следит за предметами. Выводы. Два клинических случая через описание изменений подходов к специфической терапии врожденной ЦМВИ с ацикловира в ганцикловир и наглядную демонстрацию разницы выходов заболевания от тяжелой инвалидности при отказе от ганцикловира, в полной реабилитации при его использовании демонстрируют целесообразность назначения именно ганцикловира. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. На проведение исследований получено информированное согласие родителей детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Мета — показати доцільність застосування ганцикловіру при внутрішньоутробній цитомегаловірусній інфекції (ВЦМВІ), навівши два клінічні випадки. Клінічні випадки. З часом змінювалися підходи до лікування ВЦМВІ із застосуванням ацикловіру до призначення ганцикловіру. У 2011 р. у недоношеної дитини на основі наявності поліорганності ураження (легенів, печінки, селезінки, підшлункової залози, очей, центральної нервової системи) і позитивних результатів полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на ЦМВ у крові, сечі та лікворі діагностовано ВЦМВІ. В якості етіотропного препарату використано лише ацикловір у зв'язку з відсутністю на той час доказової бази щодо безпечності застосування специфічного препарату ганцикловіру. Лікування виявилося неповністю ефективним: у катамнезі у 2-річному віці дитина має грубе порушення слуху та зору і глибоку інвалідизацію за рахунок резидуальних явищ із боку центральної нервової системи. У 2019 р. у новонародженої дитини із тяжким геморагічним синдромом, респіраторними порушеннями та неврологічною симптоматикою за результатами позитивної ПЛР крові на ЦМВ діагностовано ВЦМВІ та призначено ганцикловір із розрахунку 6 мг/кг кожні 12 год внутрішньовенно під контролем показника гемограми та кліренсу креатиніну. З другого тижня лікування відмічено позитивну динаміку клінічно, з 6-го тижня — негативну ПЛР крові на ЦМВ. Дитину виписано на 70-ту добу лікування без резидуальних явищ із боку центральної нервової системи. В 9 місяців засвідчено туговухість ІІ–ІІІ ступеня та вчасно проведено протезування з повним відновленням слуху. В однорічному віці: дитина сидить, перевертається, повзає; адекватно реагує на оточуючих; фіксує погляд та стежить за предметами. Висновки. Два клінічні випадки через описання змін підходів до специфічної терапії вродженої ЦМВІ з ацикловіру до ганцикловіру та наочну демонстрацію різниці виходів захворювання від тяжкої інвалідності при відмові від ганцикловіру до повної реабілітації в разі його застосування показують доцільність призначення саме ганцикловіру. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.