Широкая распространенность артериальной гипертензии (АГ) определяет ее значение как наиболее важного популяционного фактора риска развития фибрилляции предсердий (ФП). Структурное ремоделирование сердца – развитие гипертрофии левого желудочка, ухудшение его диастолического наполнения, увеличение левого предсердия ассоциируется с увеличением риска развития предсердных и желудочковых аритмий.Цель исследования: изучение частоты нарушений ритма сердца у пациентов пожилого возраста с АГ в зависимости от постоянной или персистирующей формы ФП.Материалы и методы. Были обследованы 140 пациентов в возрасте 60–74 лет. Неосложненную АГ выявили у 20 человек, АГ и персистирующую ФП (персФП) – у 60, АГ и постоянную форму ФП (постФП) – у 60 больных. Всем пациентам было проведено холтеровское мониторирование ЭКГ и допплерэхокардиографию.Результаты. Было установлено, что у пациентов с неосложненной АГ одиночные желудочковые экстрасистолы были превалирующим нарушением ритма. Наличие сопутствующей ФП ассоциировано с нарастанием электрической негомогенности миокарда, что в наибольшей мере выражено при постФП: частота выявления желудочковых экстрасистол высоких градаций у больных с неосложненной АГ, персФП и постФП составляет 5%, 28% и 62% соот ветственно. Обращает на себя внимание высокая частота встречающихся эпизодов удлинения корригированного интервала QT (QTc) в исследуемой популяции. Так, удлинение интервала QTс выявлено у 10% больных с АГ, у 28% – с персФП и у 43% – с постФП. У пациентов с постФП установлена прямая корреляционная связь между дисперсией интервала QT (QTd) и парными желудочковыми экстрасистолами (r=0,26; р<0,05) и QTd и групповыми желудочковыми экстрасистолами (r=0,25; р<0,05).Заключение. Структурно функциональные изменения сердца у пациентов пожилого возраста с АГ и сопутствующей ФП сопряжены с электрической негомогенностью миокарда и ассоциируются с нарастанием частоты и суточного количества одиночных желудочковых экстрасистол и желудочковых аритмий высоких градаций.

The prevalence of essential hypertension (EH) defines its significance as the most important population – based risk factor for development of atrial fibrillation (AF). The heart morphological remodelling – the development of left ventricular hypertrophy and its diastolic dysfunc tion, the increase of left atrial sizes is associated with increased risk for the development of atrial and ventricular arrhythmias.The objective: to estimate the rate of arrhythmias in elderly hypertensive patients depending on the form of atrial fibrillation (AF) – persistent or permanent.Patients and methods. Doppler echocardiography and Holter monitoring ECG were investigated in 140 patients aged 60–74 years. The were 20 patients with uncomplicate EH, 60 patients with persistent (PersAF) and 60 – wits permanent (PermAF) AF.Results. It was established that patients EH have high frequency of single ventricular extrasystoles. The presence of AF in hypertensive patients is associated with the increase of myocardial electrical inhomogeneity, with is most expressed in permanent AF: the high gradation ventricular arrhythmias in patients with uncomplicated EH, PersAF and PermAF were 5%, 28% and 62% respectively. In study population the range of corrected QT interval (QTc) of these patients, 10% in EH, 16% – PersAF and 43% – PermAF, had prolonged QTc complexes. There were revealed correlations between dispersion of the QT interval (QTd) and parried ventricular extrasystole (r=0,26; р<0,05), between QTd and grouped ventricular extrasystole (r=0,25; р<0,05). Conclusions. It was found that groups of patients associated with the increase in the frequency and amount of daily, single ventricular extrasystoles and high gradation ventricular arrhythmias a set of structural and functional changes of the heart in elderly patients with arterial hypertension and atrial fibrillation and their relation to electrical heterogeneity of the myocardium.

Значна поширеність артеріальної гіпертензії (АГ) визначає її роль як найбільш важливого популяційного фактора ризику розвитку фібриляції передсердь (ФП). Структурне ремоделювання серця – розвиток гіпертрофії лівого шлуночка, погіршення його діастолічного наповнення, збільшення лівого передсердя асоціюється зі збільшенням ризику розвитку передсердних та шлуночкових аритмій. Мета дослідження: вивчення частоти порушень ритму серця у пацієнтів похилого віку з АГ залежно від постійної або персистуючої форми ФП. Матеріали та методи. Були обстежені 140 пацієнтів віком 60–74 років. Неускладнена АГ була виявлена у 20 осіб, АГ та персистуюча ФП (персФП) – у 60, АГ та постійна формою ФП (постФП) – у 60 хворих. Усім пацієнтам було проведено холтерівське моніторування ЕКГ та допплерехокардіографію. Результати. Було встановлено, що у пацієнтів з неускладненою АГ поодинокі шлуночкові екстрасистоли були переважним порушенням ритму. Наявність супутньої ФП асоційоване з наростанням електричної негомогенності міокарда, що найбільш виражено у разі постФП: частота виявлення шлуночкових екстрасистол високих градацій у хворих з неускладненою АГ, персФП і постФП складає 5%, 28% і 62% відповідно. Звертає на себе увагу висока частота реєстрації епізодів подовження cкоригованого інтервалу QT (QTc) у досліджуваній популяції. Так, подовження інтервалу QTс виявлено у 10% хворих з АГ, у 28% – з персФП та у 43% – з постФП. У пацієнтів з постФП встановлено прямий кореляційний зв’язок між дисперсією інтервалу QT (QTd) та парними шлуночковими екстрасистолами (r=0,26; р<0,05) і QTd та груповими шлуночковими екстрасистолами (r=0,25; р<0,05). Заключення. Структурно функціональні зміни серця у пацієнтів похилого віку з АГ та супутньою ФП пов’язані з електричною не гомогенністю міокарда та асоціюються з наростанням частоти і добової кількості поодиноких шлуночкових екстрасистол та шлуночкових аритмій високих градацій.