Vocal theories of voice formation (myoelastic, neurochronaxic and resonant) are analyzed, which made it possible to elucidate the essence of the concept of "performing and technical skills of a vocalist" from the standpoint of genetics and genesis. It is found that these skills are associated with his integrated ability to vocal phonation, which through repetition acquires signs of permanence, and the processes of voice-creation and of voice-leading to timbre and aesthetic color of the sound necessary for successful stage activities. The main types of performing and technical skills of a vocalist are described, as well as their influence on the manifestation of his artistry from the standpoint of physiology. It is established that these skills are not innate, but acquired during special exercises and while working on musical works, as well as improved in the final form of reporting (tests, exams, academic concerts, etc.). The content of the concept of "vocalist artistry" is substantiated, which depends on his individual "manner" of applying performance and technical skills of sound production. It is proved that the performing and technical skills of the vocalist form the basis of his artistry in the process of stage activity due to the manifestation of the ability: to full lower rib diaphragmatic vocal breathing without the use of so-called "clavicular breathing"; to possess rare distribution of vocal breathing depending on the tempo of the musical work and the duration of a relatively independent continuous musical line or phrase; to use variably the head and chest resonators, taking into account not only the nature of the musical work, but also the choice of appropriate timbre, which best reflects its image and emotional content; to create performance of high-quality with tessitura complex elements of vocal works also with preservation of internal freedom in the process of reproduction of facial expressions; to pronounce clearly with articulatorydictation the text of the vocal work, aimed at conveying its content to the audience; to use virtuously executive and technical mobility of the voice, etc.

Проаналізовано вокальні теорії голосоутворення (міоеластичну, нейрохронаксичну та резонансну), які надали змогу висвітлити сутність поняття «виконавсько-технічні уміння вокаліста» з позицій генетики та генезису. З’ясовано, що означені уміння пов’язуються з його інтегрованою здатністю до вокальної фонації, яка завдяки повторенням набуває ознак сталості, а процеси голосоутворення й голосоведення призводять до тембральноестетичного забарвлення звуку необхідного для успішної сценічної діяльності. Описано основні види виконавсько-технічних умінь вокаліста, а також їх вплив на прояв його артистизму з позицій фізіології. Встановлено, що означені уміння є не вродженими, а набутими в ході виконання спеціальних вправ та під час роботи над музичними творами, а також вдосконалюються у процесі підсумкової форми звітності (заліків, екзаменів, академконцертів тощо). Обґрунтовано зміст поняття «артистизм вокаліста», який залежить від його індивідуальної «манери» застосування виконавсько-технічних умінь звукоутворення. Доведено, що виконавсько-технічні уміння вокаліста складають основу його артистизму в процесі сценічної діяльності завдяки прояву здатності до: повноцінного нижньореберного діафрагмального вокального дихання без застосування так званого «ключичного дихання»; володіння рівномірним розподілом вокального дихання в залежності від темпу музичного твору та від тривалості відносно самостійної безперервної музичної лінії чи фрази; варіативного застосування головних та грудних резонаторів з урахуванням не тільки характеру музичного твору, а й вибору доцільного тембру, який максимально відображає його образно-емоційний зміст; якісного виконання теситурно складних елементів вокальних творів зі збереженням внутрішньої свободи у процесі відтворення мімічних рухів; чіткої артикуляційно-дикційної вимови тексту вокального твору, спрямованої на донесення його змісту до слухачів; віртуозної виконавсько-технічної рухливості голосу тощо.