The article is devoted to the study of Taras Shevchenko’s artistic legacy, particularly his sketch «Crucifixion» (1850). Through the analysis of its artistic features, the conceptual accents are revealed, which were purposefully placed by the author. It is stated in the article that Shevchenko endued the central figure of the crucified person with his self-portrait traits. This aspect has never been studied in art criticism independently. The objective of the article is an attempt to prove that such “self-depiction” fitted with the artist’s character and his artistic intentions, despite the stereotypes about Shevchenko.

Статья посвящена исследованию художественного наследия Тараса Шевченка, а именно, его эскиза «Распятие» 1850г. Через анализ художественных особенностей приходим к раскрытию смысловых акцентов, сознательно расставленных автором. В статье утверждается, что центральную фигуру распятого Шевченко наделил автопортретными чертами. Такой аспект ещё не рассматривался в искусствознании как самостоятельный. Задание статьи – попытка доказать, что вопреки стереотипу вокруг Тараса Шевченка, подобное «самоизображение» полностью соответствует характеру художника и его творческим интенциям.

Стаття присвячена дослідженню художньої спадщини Тараса Шевченка, а саме, ескізу «Розп’яття» 1850 р. Через аналіз художніх особливостей приходимо до розкриття змістових акцентів, свідомо поставлених автором. У статті стверджується, що центральну постать розіп’ятого Шевченко наділив автопортретними рисами. Такий аспект досі не розглядався у мистецтвознавстві як самостійний. Завданням статті є спроба довести, що всупереч стереотипу довкола постаті Тараса Шевченка, таке «самозображення» цілком відповідало характеру митця та його творчим інтенціям.