We carry out inspection, surgical treatment and study of results of treatment 31 patients suffering from spondylolisthesis with neurologic signs. At all types of a spondylolisthesis were made decompression of neural roots and dural bag: at a spondylolisthesis I degree a redressation and stabilization were not carried out; at a spondylolisthesis II degrees we carried out a redressation and stabilized vertebras with cages, installed from back access (PLIF – posterior lumbar interbody fusion). The spondylolisthesis of the large degree (III–IV) was stabilized by installation cages from back access (PLIF) in a combination to installation transpedicular system. At all patients it was possible to achieve a reduction of a spondylolisthesis as a minimum on 1 degree, stabilization displaced vertebras. In overwhelming majority of cases achieve functional regress of a neurologic symptomatology.The remote results were traced on 2–16 months at 14 patients: on the data Ro, CT and МRI at all patients the bone fusion achieved, progressing of a spondylolisthesis it was not marked. The patients with isthmic and dysplastic spondylolisthesis had stable neurologic condition. At 2 patients with a degenerative spondylolisthesis the relapse of a pain set of symptoms however less expressed on intensity took place than before operation.

Проведены обследование, хирургическое лечение и изучение его результатов у 31 пациента со спондилолистезом с неврологическими проявлениями. При всех типах спондилолистеза производили декомпрессию корешков и дурального мешка: при спондилолистезе I степени редрессацию и стабилизацию не выполняли; при спондилолистезе II степени осуществляли редрессацию и стабилизировали позвонки кейджами, устанавливаемыми из заднего доступа (PLIF – posterior lumbar interbody fusion). Спондилолистез III–IV степени стабилизировали установкой кейджей из заднего доступа (PLIF) в сочетании с установкой транспедикулярной системы фиксации. У всех больных удалось достичь редукции спондилолистеза как минимум на одну степень, стабилизации сместившихся позвонков. В подавляющем большинстве случаев достигнут функционально значимый регресс неврологической симптоматики. Отдаленные результаты удалось проследить через 2–16 мес у 14 больных: по данным рентгенографии, КТ и МРТ у всех больных сформировался костный спондилодез, прогрессирование спондилолистеза не отмечали. У больных с истмическим и диспластическим типами спондилолистеза было стабильное неврологическое состояние. У 2 больных с дегенеративным типом спондилолистеза отмечали рецидив болевого синдрома, однако менее выраженный по интенсивности, чем до операции.

Проведено обстеження, хірургічне лікування та вивчення його результатів у 31 пацієнта зі спондило­лістезом із неврологічними проявами. За всіх типів спондилолістезу виконано декомпресію корінців і дурального мішка: за наявністю спондилолістезу I ступеня редресацію і стабілізацію не проводили; при спондилолістезі II ступеня виконували редресацію і стабі­лізували хребці за допомогою кейджів, які встановлювали із заднього доступу (PLIF – posterior lumbar interbody fusion). Спондилолістез III–IV ступеня стабіл­ізували шляхом встановленням кейджів із заднього доступу (PLIF) у поєднанні зі встановленням транспедикулярної системи фіксації. У всіх хворих вдалося досягти редукції спондилолістезу як мінімум на один ступінь, стабілізації хребців, що змістились. У більшості хворих досягнуто функціонально значущого регресу неврологічної симптоматики.Віддалені результати вдалося прослідкувати через 2–16 міс у 14 хворих: за даними рентгенографії, КТ і МРТ у всіх хворих сформувався кістковий спондилодез, прогресування спондилолістезу не відзначали. У хворих із істмічним та диспластичним типами спондилолістезу неврологічний стан був стабільний. У 2 хворих із дегенеративним спондилолістезом виник рецидив больового синдрому, однак менш інтенсивний, ніж до операції.