The article contains the analyses of theoretical aspects of gesture usage as a therapeutic tool in the speech therapy rehabilitation of patients with aphasia. The paper characterizes studies that indicate a close relation between verbal and non-verbal communication. There are defined main types of gestures and their classification, as well as the communicative function of gesticulation for people with preserved speech and the ones with aphasia. There is a description of gesture functioning peculiarities for people with aphasia and their impact on the process of speech therapy rehabilitation. There were analyzed results of previously conducted studies on the effectiveness of gestural stimulation as a method of restoring communication in patients with aphasia. It allowed to state following. Most studies indicate that the use of gestures in impaired communication contributes to the restoration of verbal speech. As well as improves the search for needed vocabulary (both nouns and verbs), helps the patient to remember words better, and in the case of unintelligible speech to convey and recognize the content of the message. It also provides an opportunity for the patient to maintain contact with the surrounding people. Difficulties identified while the research are the use of gestural stimulation in remedial learning, namely motor disorders, particularly limb apraxia, which is common in stroke patients. The article contains the description of tests generally accepted in the neurological clinic, with the help of which it is possible to assess the preservation of complex forms of praxis in patients with organic lesions of the central nervous system. Furthermore, there is the analysis of studies that deny the positive influence of gestures on communication in people with aphasia, or determine the effectiveness of their use only in working with patients with a mild degree of aphasia.

У статті аналізуються теоретичні аспекти використання жестів, як терапевтичного засобу в логопедичній реабілітації пацієнтів з афазією. Схарактеризовані дослідження, які вказують на тісний зв’язок між вербальною та невербальною комунікацією. Визначено основні типи жестів та їх класифікації, а також висвітлено комунікативну роль жестикуляції у людей зі збереженим мовленням та у людей з афазією. Описані особливості функціонування жестів у людей з афазією та їх роль в процесі логопедичної реабілітації. Проаналізовано результати раніше проведених досліджень, які вивчали ефективність жестової стимуляції, як методу відновлення комунікації у пацієнтів з афазією та зазначено, що більшість досліджень вказують на те, що використання жестів при порушеній комунікації сприяють відновленню вербального мовлення, покращують пошук необхідних слів, як іменників так і дієслів, допомагають пацієнту краще запам’ятати слова, а при нерозбірливому мовленні передати і розпізнати зміст повідомлення, а також дають можливість підтримувати зв’язок з оточенням. Окреслені труднощі, які перешкоджають використанню жестової стимуляції в процесі відновлювального навчання, а саме рухові розлади, зокрема апраксія кінцівок, яка часто зустрічається у пацієнтів, які перенесли інсульт. Описані загальноприйняті в неврологічній клініці проби за допомогою яких можна оцінити збереженість складних форм праксису у пацієнтів з органічними ураженнями центральної нервової системи. Також, здійснений аналіз досліджень, які заперечують позитивний вплив жестів на комунікацію у людей з афазією, або визначають ефективність їх застосування лише в роботі з пацієнтами з легким ступенем прояву афазії.