В работе проанализирована научная литература, посвященная лечению плоско-вальгусной деформации стопы (ПВДС) у детей и взрослых с применением артроэреза подтаранного сустава. Обсуждены показания и противопоказания к этому вмешательству, а также представлены возможные осложнения. Показано, что, с одной стороны, большинство авторов подчеркивают достаточно высокую эффективность такого вмешательства (от 60 до 95,4 % отличных и хороших результатов) при наличии других несомненных преимуществ — малотравматичности и малоинвазивности, относительной дешевизны, ранней вертикализации и своевременной реабилитации, что соответствует современным требованиям в ортопедии. С другой стороны, метод сопряжен с возникновением ряда осложнений, что не исключает повторных вмешательств и развития необратимых состояний в заднем отделе стопы. До сих пор не разработан алгоритм выбора оптимального метода лечения ПВДС у детей, в том числе и в условиях детского церебрального паралича, в зависимости от степени деформации стопы и особенностей двигательных нарушений. Отсутствуют общепризнанные клинико-рентгенологические критерии выбора типа и размера имплантата, требует уточнения вопрос определения показаний и противопоказаний к выполнению операции артроэреза подтаранного сустава у детей разных возрастных групп. Практически не освещены вопросы раннего послеоперационного лечения и последующей реабилитации больных (как детей, так и взрослых пациентов). Остается дискутабельным сочетание артроэреза с другими вмешательствами на различных отделах стопы и различных анатомических структурах (мягкотканных и костных) в зависимости от возраста пациента и степени деформации стопы. Авторы подчеркивают, что сегодня в научной литературе не обнаружено работ, которые соответствовали бы высокому уровню доказательности и эффективности использования артроэреза подтаранного сустава в условиях ПВДС стопы у детей и взрослых.

The paper presents an analysis of the scientific literature on the treatment of plano-valgus deformity of the foot (PVDF) in adults and children using subtalar arthroeresis. The indications and contraindications for this intervention discussed and possible complications are shown.It is shown that, on the one hand, most authors emphasize quite high efficiency of the said intervention (from 60 to 95.4 % of excellent and good results) in the presence of the other undoubted benefits — less traumatic and minimally invasive, relative cheapness, early verticalization and timely reha­bilitation that meets modern requirements in orthopedics.On the other hand, the method could provoke different complications that do not exclude the repeated interventions and the development of irreversible states in the posterior part of foot.An algorithm choosing the optimal treatment PVDF in children, including the conditions of cerebral palsy, depending on the grade of foot deformity and characteristics of movement disorders, has not worked out yet. There are no generally accepted clinical-radiographic criteria for the choosingof type and size of implant. Determining the indications and contraindications for subtalar arthroeresis requires clarification in children of different age groups.The issue of early postoperative treatment and further rehabilitation patients (both children and adults) were not practically highlighted. Combination of subtalar arthroeresis with other interventions in different parts of the foot and various anatomical structures (soft tissue and bone) depending on the patient's age and degree of foot deformity remains to be a questionable issue. The authors emphasize that today no papers are found in the scientific literaturethat meet the high level of evidence and efficacy of use of sutalar arthroeresis in the conditions of PVDF in children and adults. 

У роботі проаналізовано наукову літературу, присвячену лікуванню плоско-вальгусної деформації стопи (ПВДС) у дітей і дорослих із застосуванням артроерезу піднадп’яткового суглоба. Обговорені показання та протипоказання до цього втручання, а також представлені можливі ускладнення. Показано, що, з одного боку, більшість авторів підкреслюють досить високу ефективність такого втручання (від 60 до 95,4 % відмінних та хороших результатів) за наявності інших безсумнівних переваг — малотравматичності та малоінвазивності, відносної дешевизни, ранньої вертикалізації та своєчасної реабілітації, що відповідає сучасним вимогам в ортопедії. З другого боку, метод поєднаний з виникненням низки ускладнень, що не виключають повторних втручань і розвитку незворотних станів у задньому відділі стопи. Досі не розроблений алгоритм вибору оптимального методу лікування ПВДС у дітей, зокрема й за умов дитячого церебрального паралічу, залежно від ступеня деформації стопи і особливостей рухових порушень. Відсутні загальновизнані клініко-рентгенологічні критерії вибору типу і розміру імплантата, потребує уточнення питання визна­чення показань і протипоказань до виконання операції артроерезу піднадп’яткового суглоба в дітей різних вікових груп. Практично не висвітлені питання раннього післяопераційного лікування та подальшої реабілітації хворих (як дітей, так і дорослих пацієнтів). Залишається дискутабельним поєднання артроерезу з іншими втручаннями на різних відділах стопи і різних анатомічних структурах (м’якотканних і кісткових) залежно від віку пацієнта і ступеня деформації стопи. Автори підкреслюють, що сьогодні в науковій літературі не виявлено робіт, які відповідали б високому рівню доказовості та ефективності використання артроерезу піднадп’яткового суглоба за умов ПВДС стопи у дітей і дорослих.