Цель - оценить эффективность лечения пациенток с бесплодием и трубно-перитонеальными спайками на основе анализа отдаленных результатов лечения (наступления маточной беременности). Материалы и методы. Обследованы 132 женщины с трубно-перитонеальным бесплодием, распределены на две группы: І группа (основная) - 68 женщин, которым до и после оперативной лапароскопии проведена профилактика спаечного процесса по предложенному нами алгоритму; ІІ группа (сравнения) - 64 женщины, которым до и после оперативной лапароскопии проведена профилактика спаечного процесса общепринятыми методами. Проведено наблюдение за пациентками в течение года: 62 женщины І группы и 57 женщин ІІ группы. Оценена частота наступления беременности после проведенного лечения за такие периоды: до 6 месяцев и 6-12 месяцев. Результаты. Из 62 женщин І группы беременность наступила в течение 6 месяцев у 28 (45,2%) пациенток по сравнению с 11 (19,2%) женщинами ІІ группы (р<0,05), а от 6 до 12 месяцев включительно - у 13 (20,9%) пациенток против 8 (14,1%) женщин ІІ группы (р<0,05). У 2 (3,5%) пациенток ІІ группы беременность была внематочная, что можно рассматривать как отрицательный результат лечения спаечного процесса и трубно-перитонеального бесплодия. Если в течение года беременность у обследованных женщин не наступала, то им рекомендовали вспомогательные репродуктивные технологии как наиболее эффективный метод лечения бесплодия. Выводы. Предложенная патогенетически обоснованная профилактика рецидива спаечного процесса в малом тазу женщин репродуктивного возраста показала свою эффективность и позволяет в 2,4 раза повысить частоту наступления беременности в первые 6 месяцев послеоперационного периода при І-ІІ стадии спаечного процесса. Исследования проведены согласно принципов Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрено Локальным этическим комитетом указанным в работе учреждением. На проведение исследования получено информационное согласие женщин. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.

Purpose - to evaluate the effectiveness of the treatment of patients with infertility and tubo-peritoneal ruptures based on the analysis of long-term treatment results (occurrence of uterine pregnancy). Materials and methods. 132 women with tubo-peritoneal infertility were examined, who were divided into 2 groups: the Group 1 included 68 patients before and after operative laparoscopy, who received our proposed algorithm; the Group 2 included 64 patients before and after operative laparoscopy, who received generally accepted medical and preventive measures. The condition of the operated women was monitored for 1 year: 62 patients of the Group 1 and 57 patients of the Group 2. The frequency of pregnancy after treatment for 6 months and 6-12 months was evaluated. Results. Out of 62 women in the Group 1, 28 (45.2%) patients became pregnant within 6 months versus 11 (19.2%) in the Group 2 (p<0.05), and from 6 to 12 months - 13 (20.9%) patients versus 8 (14.1%) in the Group 2 (p<0.05). In 2 (3.5%) patients of the Group 2, the pregnancy was ectopic, which can be considered as a negative consequence of the treatment of adhesions and tubal-peritoneal infertility in general. If pregnancy did not occur in the examined women within a year, they were offered assisted reproductive technologies as the most effective method of pregnancy. Conclusions. The proposed pathogenetic prevention of recurrence of adhesive process in the pelvis of women of reproductive age is effective, can be reasonably used and allows to increase the frequency of pregnancy in the first 6 months of the postoperative period by 2.4 times in case of stage I-II prevalence of adhesive process. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the paper. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies.No conflict of interests was declared by the authors.

Мета - оцінити ефективність лікування пацієнток із безпліддям і трубно-перитонеальними спайками на основі аналізу віддалених результатів лікування (настання маткової вагітності). Матеріали та методи. Обстежено 132 жінки з трубно-перитонеальним безпліддям, яких поділено на дві групи: до основної (І групи) увійшли 68 пацієнток до і після оперативної лапароскопії, які отримували запропонований нами алгоритм; до ІІ групи (порівняння) - 64 пацієнтки до і після оперативної лапароскопії, які отримували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи. Проведено спостереження за станом прооперованих жінок протягом року: 62 пацієнтки І групи та 57 пацієнток ІІ групи. Оцінено частоту настання вагітності після лікування за такі періоди: до 6 місяців і від 6 до 12 місяців включно. Результати. З 62 жінок І групи завагітніли протягом 6 місяців 28 (45,2%) пацієнток проти 11 (19,2%) жінок ІІ групи (р<0,05), а від 6 до 12 місяців - 13 (20,9%) пацієнток проти 8 (14,1%) жінок ІІ групи (р<0,05). У 2 (3,5%) пацієнток ІІ групи вагітність була позаматкова, що можна розглядати як негативний наслідок лікування спайкового процесу та трубно-перитонеального безпліддя в цілому. Якщо протягом року вагітність в обстежених жінок не наставала, то їм пропонували допоміжні репродуктивні технології як найефективніший метод настання вагітності. Висновки. Запропонована патогенетична профілактика рецидиву спайкового процесу в малому тазі жінок репродуктивного віку є ефективною, може обґрунтовано використовуватися і дає змогу у 2,4 раза підвищити частоту настання вагітності в перші 6 місяців післяопераційного періоду в разі І-ІІ стадії поширеності спайкового процесу. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду жінок. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.