У статті уточнено визначення поняття сторітеллінгу, представлено його класифікацію щодо презентації контенту (усний, письмовий, цифровий, трансмедійний) та як зразка педагогічної технології (класичної й активної). Проаналізовано поняття «трансмедійний сторітеллінг», його моделі використання в освіті – відкриту та закриту. Виділено принципи використання трансмедіасторітеллінгу в едукаційному процесі: розгалуженість, заглиблення, послідовність і систематичність, множинність, занурення в історію; витягування, побудова певного світу історії, серійність, суб’єктивність, перформативність і співтворчість (за Г. Дженкінсом). Запропоновано три компоненти трансмедійного сторітелінгу (пошуковий, партнерський, ігровий) та подані приклади завдань до кожного компоненту. Презентовано модель проектної технології трансмедійного сторітеллінгу та приклад її реалізації, у процесі якої студенти здобувають досвід пізнавальної діяльності, медіадіяльності та медіатворчості, а також досвід індивідуальної інтерпретації медіатекстів і формування особистісних смислів.