The article deals with conceptual issues related to legal, political and geopolitical aspects of Ukraine’s ratification of the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC) in the context of the armed aggression of the Russian Federation. The author analyses the reasons for the delay in the ratification process, including legal reservations of the Constitutional Court of Ukraine, political circumstances and the international context. The author examines the consequences of ratification for the legal system of Ukraine, including changes in criminal and criminal procedure legislation, as well as the peculiarities of cooperation with the ICC. The role of the Rome Statute in ensuring justice for war crimes, crimes against humanity and crimes of aggression committed during the war of the Russian Federation against Ukraine is considered. Attention is focused on the principle of complementarity, which determines the priority of national jurisdiction over international jurisdiction. It is noted that due to this principle, Ukraine has the opportunity to investigate crimes as a matter of priority, which avoids excessive interference of international judicial institutions in the internal affairs of the country. The article also emphasises that the ratification of the Rome Statute carries potential risks, including the possibility of prosecution of Ukrainian military personnel in case of doubts about their compliance with international humanitarian law. The author analyses the political challenges associated with ratification, including possible attempts by aggressor states to use the ICC mechanisms to exert political pressure on Ukraine. The article highlights Ukraine’s international obligations to the European Union in the light of European integration, in particular, compliance with the provisions of the EU-Ukraine Association Agreement. At the same time, the benefits gained by Ukraine after joining the Rome Statute are assessed, including the expansion of international cooperation, strengthening of Ukraine’s role in global law enforcement and strengthening of its position in the field of international justice. However, the author emphasises the need for further improvement of national legislation in order to effectively implement the provisions of the Rome Statute. The author concludes that Ukraine’s ratification of the Rome Statute is an important step towards strengthening the international legal order and combating impunity for the most serious crimes, but it requires a careful approach to the adaptation of national legislation and law enforcement mechanisms.

У статті розглядаються фундаментальні питання, пов’язані з правовими, політичними та геополітичними аспектами ратифікації Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) в контексті збройної агресії росії. Проаналізовано причини затримки процесу ратифікації, включаючи правові застереження Конституційного Суду України, політичні обставини та міжнародний контекст. Досліджено наслідки ратифікації для правової системи України, зокрема зміни в кримінальному та кримінально-процесуальному законодавстві, а також особливості співпраці з МКС. Розглянуто роль Римського статуту у забезпеченні правосуддя щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та злочину агресії, скоєних під час війни росії проти України. Акцентовано увагу на принципі комплементарності, що визначає пріоритет національної юрисдикції над міжнародною. Зазначено, що завдяки цьому принципу Україна має можливість першочергово здійснювати розслідування злочинів, що дозволяє уникнути надмірного втручання міжнародних судових інституцій у внутрішні справи країни. У статті також підкреслюється, що ратифікація Римського статуту несе потенційні ризики, зокрема можливість переслідування українських військовослужбовців у разі виникнення сумнівів щодо дотримання ними норм міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано політичні виклики, пов’язані з ратифікацією, включаючи ймовірні спроби держав-агресорів використати механізми МКС для політичного тиску на Україну. Висвітлено міжнародні зобов’язання України перед Європейським Союзом у світлі євроінтеграції, зокрема відповідність нормам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Водночас, оцінюються переваги, які отримала Україна після приєднання до Римського статуту, включаючи розширення міжнародного співробітництва, посилення ролі України в глобальному правозастосуванні та зміцнення позицій у сфері міжнародного правосуддя. Проте наголошується на необхідності подальшого вдосконалення національного законодавства з метою ефективного виконання положень Римського статуту. Зроблено висновок про те, що ратифікація Україною Римського статуту є важливим кроком у зміцненні міжнародного правопорядку та боротьбі з безкарністю за найтяжчі злочини, однак вимагає ретельного підходу до адаптації національного законодавства та механізмів правозастосування.