The author analyzed the essence of the concept "performance stability of musicians in concert and stage activities". It was found that it does not reflect the error-free sound realization of the author's musical text, but the repetition of its previous realization, even with the admission of a large number of the same mistakes. The expediency of identifying in modern science the infallibility of performing any professional activity of subjects with the meaning of the concept of "reliability" is argued. The performance reliability of musicians in concert and stage activities is considered in the context of the semantically close concepts of "psychological reliability", "functional reliability" and "structural reliability of anatomic-morphological systems of the personality". Performance reliability of musicians in concert and stage activities is characterized from the standpoint of genetics and genesis. The author has proved that the specified phenomenon is not an innate, but a formed property of musicians-performers, which not only ensures the emergence of stimulating types of pop excitement in them, but also creates favorable conditions for the coherence of the course of cognitive processes aimed at the error-free sound realization of the author's musical text and successful implementation of an imaginatively created variational-figurative model of a musical work during a public performance. The main signs of qualitatively formed performance reliability of musicians in concert and stage activities are described, which include: the dominance of stimulating types of pop excitement ("excitement-eхaltation", "excitement in image") over destructive ones ("excitement-fear", "excitement-panic" and "excitement-apathy"); stability of error-free sound realization of the author's music note text of a musical work; consistency of reproduction of automated executive actions as components of executive skills; uninterrupted work for the required time in the intellectual, auditory, emotional-volitional and motor spheres of the personality; non-stop performance of regulatory functions in the process of musical performance; the presence of a "motivational optimum", under which favorable conditions are created for the realization of creative and interpretive desires; sudden mobilization of the body's reserve forces to create emotional stability during the period of excessive stressors.

Проаналізовано сутність поняття «виконавська стабільність музикантів у концертно-сценічній діяльності». З’ясовано, що воно відображає не безпомилкову звукову реалізацію авторського нотного тексту музичного твору, а повторення попередньої її реалізації навіть з допущенням великої кількості тих самих помилок. Аргументовано доцільність ототожнення у сучасній науці безпомилковості виконання будь-якої професійної діяльності суб’єктів зі змістом поняття «надійність». Розглянуто виконавську надійність музикантів у концертно-сценічній діяльності в контексті семантично наближених понять «психологічна надійність», «функціональна надійність» і «структурна надійність анатомо-морфозних систем особистості». Охарактеризовано виконавську надійність музикантів у концертно-сценічній діяльності з позицій генетики та генезису. Доведено, що означений феномен є не вродженою, а сформованою властивістю музикантіввиконавців, яка не тільки забезпечує появу у них спонукальних видів естрадного хвилювання, а й створює сприятливі умови для злагодженості перебігу когнітивних процесів, спрямованих на безпомилкову звукову реалізацію авторського нотного тексту і на успішну реалізацію уявно створеної варіативно-образної моделі музичного твору під час прилюдного виступу. Описано основні ознаки якісно-сформованої виконавської надійності музикантів у концертно-сценічній діяльності, до яких віднесено: домінування спонукальних видів естрадного хвилювання («хвилювання-піднесення», «хвилювання в образі») над руйнівними («хвилювання-острах», «хвилювання-паніка» і «хвилювання-апатія»); стабільність безпомилкової звукової реалізації авторського нотного тексту музичного твору; злагодженість відтворення автоматизованих виконавських дій як складників виконавських навичок; безвідмовність роботи упродовж необхідного часу інтелектуальної, слухової, емоційно-вольової та моторної сфер особистості; безупинне виконання регулятивних функцій у процесі музично-виконавської діяльності; наявність «мотиваційного оптимуму», за якого створюються сприятливі умови для реалізації творчо-інтерпретаційних бажань; раптову мобілізацію резервних сил організму для створення емоційної стійкості у період появи надмірної дії стресорів.