This article aims to contribute to understanding the essence of national favouritism of Romania in its relationships with Ukraine. On the basis of a preliminary analysis of the problem of the exogenous influence of the countries on the strengthening of separatist processes in Ukraine, the author expresses opinion that separatist conflicts have not only internal causes for escalation, but also the external influence exerted by the main actors of international relations, solving their geopolitical task or countries bordering Ukraine. The author classifies the exogenous factors of influence, which are most often used by the main and influential actors of international relations to strengthen their positions in the region or in any state. The author set an objective to analyze such components of the Romanian exogenous influence on Ukraine as cultural, educational, political, diplomatic ones. Analyzing the bilateral relations between Ukraine and Romania, the author emphasizes that throughout the period of independence of Ukraine, bilateral relations were characterized by complexity in resolving territorial disputes. It is proven that Romania is consistently tries to protect the rights and interests of Ukrainian Romanians, but every year it does so contrary to the territorial integrity of Ukraine. Romania pays attention to such areas such as education, culture, the development of the mass media in the Romanian language, an increase in the network of NGOs that, on the one hand, satisfies the cultural issues of the representatives of the Romanian ethnic group of Ukraine and, on the other hand, enhances the separatist feelings in this group of Ukrainian population. The main problems in the bilateral relations were observed at the beginning of Ukrainian independence and during the political crisis, which peaked in 2014–2015. At this time, Romanian radical forces made statements about the need to resolve territorial issues in a military way. The author concludes that the cultural component of exogenous influence enhances the identity factor and can serve as an element of soft power and catalyze the country's ethno/separatist conflict.

У статті представлено динаміку використання м’якої сили з боку Румунії щодо України. На основі попереднього аналізу проблеми екзогенного впливу країн на посилення сепаратистських процесів в Україні автор висловлює думку, що сепаратистські конфлікти мають не лише внутрішні причини для ескалації, а частіше й зовнішній вплив, який використовують головні актори міжнародних відносин, вирішуючи свої геополітичні завдання, або країни, що межують з Україною. Класифіковано екзогенні чинники впливу, що найчастіше використовуються впливовими акторами міжнародних відносин для посилення своїх позицій у регіоні або в будь-якій державі. Автор аналізує такі складники румунського екзогенного впливу на Україну, як культурний, освітній, політичний, дипломатич- ний. Аналізуючи двосторонні відносини між Україною та Румунією, автор робить наголос на тому, що протягом усього періоду незалежності України двосторонні відносини характеризувалися складністю у вирішенні територіальних спорів. Доведено, що Румунія послідовно та наполегливо намагається захищати права й інтереси українських румун, але з кожним роком вона робить це всупереч інтересам і територіальній цілісності України. Румунія приділяє увагу таким напрямам, як освіта, культура, розвиток преси румунською мовою, збільшення мережі НПО, які, з одного боку, вирішують культурні питання представників румунського етносу України, а з іншого – посилюють сепаратистські настрої в цієї групи українського населення. Основні проблеми в двосторонніх відносинах спостерігалися на початку української незалежності й протягом політичної кризи, пік якої припав на 2014–2015 рр. У цей час румунські радикальні сили робили заяви про необхідність вирішення територіальних питань військовим способом. Територіальні спори можуть бути вирішені за допомогою транскордонного співробітництва, яке, з іншого боку, і може їх посилювати. Автор доходить висновку, що культурний складник екзогенного впливу посилює чинник ідентичності й може слугувати елементом м’якої сили та каталізації етно/сепаратистського конфлікту в країні.