The purpose of the article is to analyse and typologize the ballet criticism of the magazine New art (Kharkiv, 1925–1928). To achieve this goal, a number of principles and methods were used: the historical approach and analytical method make possible to analyse scientific and critical articles in the chronological order, the comparative method – to compare articles separating common and distinct ideas and concepts; the typological method – to classify critical publications on ballet topics. The scientific novelty of the article is that the content of the magazine New Art (Kharkiv, 1925–1928) was analysed through the prism of ballet criticism for the first time. Conclusions. In the conditions of the gradual departure from the ideas of the proletarian culture of the early 1920s in the USSR, with a complete rejection of the academic traditions of classical ballet, in the middle of 1920s there was a turn to a certain independence of the Ukrainian culture, Ukrainianlanguage magazines appeared, including the theatrical weekly New art, the content of which included the ballet criticism. The magazine reflects some aspects of the emergence of theatre studies (within which ballet studies developed) in Ukraine, which went parallel with the formation of ballet criticism. Rather conditionally, the content of publications of the New art related to ballet criticism can be divided into groups: theatrical theoretical and methodological (Ya. Mamontov and others); on the theoretical aspects of theatre, in particular, ballet criticism (I. Turkeltaub, K. Rafalskyi, M. Khrystovyi); ballet reviews, interviews, reviews, reports, chronicles (Yu. Zhihela, P. Kozytskyi, F. Malkov, H. Neivi). The New art conceptualized requirements for theatrical, including ballet, criticism: social (orientation to the ruling class of the proletariat), ideological and axiological (the transition from the propaganda of revolutionary and abstract, agitational to ideological and artistic values), anthropological (the formation of a physically and mentally new person). The two groups can be distinguished among the ballet reviews: the first – non-ideological publications, mainly applying an aesthetic and artistic approach to reviewing; the second group consists of those who condemn experimentation (constructive, body-plastic, etc.), focusing on the formation of mono-ideological approaches.

Цель статьи – проанализировать и типологизировать балетную критику журнала «Новое искусство» (Харьков, 1925–1928). Для достижения цели были использованы ряд принципов и методов: исторический подход и аналитический метод позволили проанализировать научные и критические статьи в хронологической последовательности, сравнительный метод – сопоставить статьи для выделения общих и отличительных идей, концепций; типологический – классифицировать критические публикации балетной тематики. Научная новизна заключается в том, что впервые был проанализирован контент журнала «Новое искусство» (Харьков, 1925–1928) сквозь призму балетной критики. Выводы. В условиях постепенного отхода от идей Пролеткульта начала 20-х гг. ХХ в. в СССР, с полным отрицанием академических традиций классического балета, в середине 1920-х гг. произошел поворот к определенной самостоятельности украинской культуры, появились русскоязычные журналы, среди которых театроведческий еженедельник «Новое искусство», в контент которого входила балетная критика. В журнале отражены некоторые аспекты формирования театроведения (в рамках которого развивалось балетоведение) в Украине, которое шло параллельно со становлением балетной критики. Достаточно условно контент публикаций «Нового искусства», связанных с балетной критикой, можно разделить на группы: театроведческий теоретико-методологический (Я. Мамонтов и др.), по теоретическим аспектам театральной, в частности, балетной критики (И. Туркельтауб, К. Рафальский, М. Христов), балетные рецензии, интервью, отзывы, сообщения, хроники (Ю. Жигела, П. Козицкий, Ф. Малков, Г. Нейви). В «Новом искусстве» концептуализированы требования к театральной, в том числе и балетной, критике: социальные (ориентация на господствующий класс пролетариата), идеологические и аксиологические (переход от пропаганды революционно-абстрактных, агитационных к идеологически-художественным ценностям), антропологические (формирование физически, психически, ментально нового человека). Среди балетных рецензий можно выделить две группы: первая – внеидеологические публикации, преимущественно применяют эстетико-художественный подход к рецензированию; вторая – осуждающие экспериментирования (конструктивные, телесно-пластические и др.), ориентированные на формирование моно идеологических подходов.

Мета статті – проаналізувати і типологізувати балетну критику журналу «Нове мистецтво» (Харків, 1925–1928). Для досягнення мети було використано ряд принципів і методів: історичний підхід та аналітичний метод дозволили проаналізувати наукові і критичні статті у хронології, порівняльний метод – зіставити статті задля виокремлення спільних та відмінних ідей, концепцій; типологічний – класифікувати критичні публікації балетної тематики. Наукова новизна полягає в тому, що вперше було проаналізовано контент журналу «Нове мистецтво» (Харків, 1925–1928) крізь призму балетної критики. Висновки. В умовах поступового відходу від ідей Пролеткульту початку 20-х рр. ХХ ст. в СРСР, із повним запереченням академічних традицій класичного балету, в середині 1920-х рр. відбувся поворот до певної самостійності української культури, з’явилися україномовні часописи, серед яких театрознавчий щотижневик «Нове мистецтво», до контенту якого входила балетна критика. У журналі віддзеркалено деякі аспекти постання театрознавства (в межах якого розвивалося балетознавство) в Україні, що йшло паралельно зі становленням балетної критики. Досить умовно контент публікацій «Нового мистецтва», пов’язаних із балетною критикою, можна розділити за групами: театрознавчий теоретико-методологічний (Я. Мамонтов та ін.); із теоретичних аспектів театральної, зокрема балетної критики (І. Туркельтауб, К. Рафальський, М. Христовий); балетні рецензії, інтерв’ю, відгуки, повідомлення, хроніки (Ю. Жігела, П. Козицький, Ф. Малков, Г. Нейві). У «Новому мистецтві» концептуалізовано вимоги до театральної, зокрема й балетної, критики: соціальні (орієнтація на панівний клас пролетаріату), ідеологічні та аксіологічні (перехід від пропагування революційно- абстрактних, агітаційних до ідеологічно-художніх цінностей), антропологічні (формування фізично, психічно, ментально нової людини). Серед балетних рецензій можна виокремити дві групи: перша – позаідеологічні публікації, що переважно застосовують естетико-художній підхід до рецензування; друга – ті, що засуджують експериментування (конструктивні, тілесно-пластичні та ін.), зорієнтовані на формування моноідеологічних підходів.