Дифференциальная диагностика малых новообразований почки (small renal masses – SRM) является актуальной проблемой современной урологии. Часть неинформативных перкутанных пункционных биопсий колеблется в пределах 10–23%, при этом 7,5–33,6% парциальных нефрэктомий в связи с SRM и подозрении на злокачественный процесс осуществляются при доброкачественных новообразованиях. Патоморфологически почечно клеточный рак (ПКР) диагностируют в 48–66% случаев SRM.Цель исследования: оценивание эффективности использования измеряемого коэффициента диффузии (ИКД) диффузионно-взвешенных изображений (ДВИ) МРТ в качестве лучевого биомаркера почечно клеточного рака для дифференциальной диагностики SRM.Материалы и методы. В исследование были включены 158 взрослых больных с 171 SRM: 80 (50,63%) пациентов с солидным ПКР, среди них со светлоклеточным ПКР – 55 (34,81%), с папиллярным ПКР – 13 (8,23%) и с хромофобным ПКР – 12 (7,59%) больных; 25 (15,82%) пациентов с доброкачественными опухолями почки: 14 (8,86%) с ангиомиолипомой и 11 (6,96%) с онкоцитомой; 53 (33,54%) больных с кистами почек, среди них у 15 (9,49%) было диагностировано кистозный ПКР. В контрольную группу вошли 15 здоровых волонтеров без почечной патологии по данным клинических и лучевых исследований.Результаты. В результате измерения и анализа ИКД ДВИ при проведении МРТ у больных со SRM мы получили статистически до стоверное различие (р<0,05) между средними значениями этого показателя нормальной почечной паренхимы (2,47±0,12-310–3 мм2/с), солидного ПКР (1,65±0,38-310–3 мм2/с), доброкачественных опухолей (2,23±0,18-310–3 мм2/с) и кист почек (3,15±0,51-310–3 мм2/с). При этом было получено статистически достоверное различие (р<0,05) между средними значениями ИКД злокачественных и доброкачественных кистозных SRM: 2,2,83±0,21-310–3 мм2/с против 3,36±0,35-310–3 мм2/с соответственно. Однако статистически достоверной разницы в средних значениях гистологических подтипов ПКР отмечено не было (р>0,05).Заключение. ИКД ДВИ магнитно резонансной томографии может быть использован в качестве лучевого биомаркера ПКР и как эффективный инструмент для дифференциальной диагностики злокачественных и доброкачественных SRM.

Диференційна діагностика малих ниркових новоутворень (small renal masses – SRM) є актуальною проблемою сучасної урології. Частка неінформативних черезшкірних пункційних біопсій коливається у межах 10–23%, при цьому 7,5–33,6% парціальних нефректомій при SRM та підозріна злоякісний процес виконують при доброякісних пухлинах нирки. Патоморфологічно нирково клітинний рак (НКР) діагностують у 48–66% випадків SRM.Мета дослідження: оцінювання ефективності застосування вимірюваного коефіцієнта дифузії (ВКД) дифузійно-зважених зображень (ДЗЗ) МРТ у якості променевого біомаркера НКР для диференційної діагностики SRM.Матеріали і методи. У дослідження увійшли 158 дорослих хворих із 171 SRM: 80 (50,63%) хворих із солідним НКР, з них із світлоклітинним НКР – 55 (34,81%), із папілярним НКР – 13 (8,23%) та із хромофобним НКР – 12 (7,59%) пацієнтів; 25 (15,82%) хворих із доброякісними пухлинами нирки: 14 (8,86%) – з ангіоміоліпомою та 11 (6,96%) – з онкоцитомою; 53 (33,54%) хворих з кістами нирок, з них у 15 (9,49%) хворих було діагностовано кістозний НКР. У контрольну групу увійшли 15 здорових волонтерів без ниркової патології за даними клінічних та променевих досліджень.Результати. У результаті визначення та аналізу ВКД ДЗЗ при проведенні МРТ у хворих із SRM була отримана статистично достовірна різниця (р<0,05) між середніми значеннями цього показника нормальної ниркової паренхіми (2,47±0,12-310–3 мм2/с), солідного НКР (1,65±0,38-310–3 мм2/с), доброякісних пухлин (2,23±0,18-310–3 мм2/с) та кіст нирок (3,15±0,51-310–3 мм2/с). Ми спостерігали статистично достовірну (р<0,05) різницю між середніми значеннями ВКД злоякісних та доброякісних кістозних SRM: 2,83±0,21-310–3 мм2/с проти 3,36±0,35-310–3 мм2/с відповідно. Однак статистично достовірної різниці у середніх значеннях ВКД гістологічних підтипів НКР виявлено не було (р>0,05).Заключення. ВКД ДЗЗ магнітно резонансної томографії може бути використаний у якості променевого біомаркера НКР та як ефективний інструмент для диференційної діагностики злоякісних і доброякісних SRM.

Differential diagnostics of the small renal masses (SRM) is an impor tant issue of contemporary urologic practice. Part of the non diagnos tic percutaneous puncture biopsies varies from 10 to 23%, at the same time 7,5 33% of the partial nephrectomies due to malignancy suspicion in patients with SRM are performed on benign lesions. Pathologically renal cell carcinoma (RCC) is diagnosed in 48 66% patients with SRM.The objective: the goal of the study was to evaluate the efficiency of application of the apparent diffusion coefficient (ADC) of the diffu sion weighted imaging (DWI) of MRI as imaging biomarker of the RCC in differential diagnostics of the SRM.Patients and methods. In total 158 adult patients with 171 SRM were enrolled into study: 80 (50,63%) patients with solid RCC – 55 (34,81%) with clear cell RCC, 13 (8,23%) with papillary RCC, 12 (7,59%) with chromophobe RCC; 25 (15,82%) patients with benign renal tumors – 14 (8,86%) with angiomyolipoma and 11 (6,96%) with oncocytoma; 53 patients with renal cysts including 15 (9,49%) patients with cystic RCC. The control group amounted to 15 healthy volunteers with normal clinical and radiologic findings.Results. In the result of measurement and analysis of the ADC dur ing the DWI MRI we achieved statistically significant difference (р-310 –3 mm2/s), solid RCC (1,65±0,38-310 –3 mm2/), benign renal tumors (2,23±0,18-310 –3 mm2/) and renal cysts (3,15±0,51-310–3 mm2/). Also statistically significant difference (р-310 –3 mm2/vs 3,36±0,35-310–3 mm2/accordingly. Nerveless, there was no statistic difference in mean ADC values between of histologic subtypes of RCC (р>0,05).Conclusions. ADC of DWI MRI can be used as imaging biomarker of RCC and as and effective tool for the differential diagnostics of the malignant and benign SRM.