Massive intraoperative bleeding has been one of the leading causes of mortality and morbidity in the perioperative period for many decades, and about a third of deaths occurred due to unexpected bleeding. Despite the widespread use of the terms massive haemorrhage (MH) and massive blood loss, their definition is still not fully agreed upon. The most widespread is the retrospective definition of MH, which is based on the number of units of blood transfused to the patient. The main manifestations of MH are the symptoms of severe haemorrhagic shock, that is, progressive overstrain of the sympathoadrenal system of the body, followed by a progressive decrease in blood pressure (BP) and cardiac output. In addition to massive haemorrhage, there are also such definition as severe bleeding, in which blood loss is about 20% of the volume of circulating blood. Severe bleeding can lead to the development of haemorrhagic shock in a particular category of patients. In cases where MH are planned (or at least severe bleeding), surgeons prepare to stop bleeding, and anaesthesiologists prepare to compensate of blood loss according to modern principles of hemostatic resuscitation. Over the past decade, in developed countries, scientists have developed and practitioners have widely implemented the principles of Patient Blood Management into clinical practice, which primarily consist of the preoperative diagnosis of anaemia and coagulation disorders and their compensation. Controlled (permissive) arterial hypotension is performed during surgery to reduce the planned MH. When MH occurs unexpectedly, surgeons are often not ready to quickly and effectively stop it, and anaesthesiologists have neither a sufficient supply of blood components and products nor a sufficient number of human resources to carry out balanced haemotransfusions in a fast and safe way. In such cases, it is very difficult for an anesthesiologist to perform full-fledged hemostatic resuscitation, so it is important to at least partially apply its basic principles. To do this, it is necessary to determine the rate of blood loss as early as possible, as well as to identify the main physiological disorders in the body, which will make it possible to establish diagnoses of hemorrhagic shock and MH. Timely establishment of the diagnosis of MH enables the practitioners to activate the massive transfusion protocol and receive a predetermined transfusion package from the blood bank. This package typically includes several packs of blood components, including red blood cells, plasma, platelets, and blood products such as cryoprecipitate, fibrinogen, and concentrates of other clotting factors. The system for ordering transfusion packages works only under the conditions when the massive transfusion protocols are created, agreed upon, approved and implemented in the clinical practice of the blood transfusion department of the medical institution in advance. It should be emphasized that the blood supply system in different medical facilities can vary to a certain extent. Some institutions have a full-fledged blood service that can provide the operating room with a wide range of blood components and preparations, and the massive transfusion protocol in such hospitals can rely on the traditional use of group-specific blood products in a balanced ratio of 1:1:1. In other hospitals, there is a separate person responsible for the delivery of components and blood products from blood banks, storage of blood and replenishment of used stocks or those components that have expired. Such hospitals may have a small supply of red blood cells and plasma of each blood group, and a slightly larger supply of universal components - erythrocyte mass of group O(I) and plasma of group AB(IV), but platelet mass is almost never available in such institutions. Some medical centres lack both a blood service and the possibility of creating a stock of drugs or blood components of all groups, except for a small stock of universal components. In some cases, when MK occurs and in the absence of the appropriate amount of drugs and blood components, a transfusion of warm whole blood may be performed as part of measures to save the patient's life. An additional method that helps to reduce the volume of haemotransfusion in case of haemorrhages in the thorax, and sometimes in the abdomen, is the collection and transfusion of blood that has just spilled into these clean cavities. The approach to conducting blood transfusions, in particular the selection of blood components and products, may differ in different types of hospitals, and these differences should be fixed in the local guidelines and protocols that regulate blood transfusions. This publication emphasizes the importance of developing and approving specific clinical protocols or patient pathways that can be fully implemented in each ED. In addition, the evidence base, regulatory and legal aspects in Ukraine are presented. In the following publications, it is planned to continue the coverage of blood transfusions in the conditions of providing assistance to the injured and injured, as well as other modern aspects of infusion and transfusion therapy.

Масивні інтраопераційні кровотечі вже багато десятиліть залишаються однією з провідних причин летальності та морбідності в періопераційному періоді, а близько третини летальних випадків припадає на неочікувані кровотечі. Незважаючи на широке використання термінів масивна кровотеча та масивна крововтрата (МК), їх визначення все ще остаточно не узгоджене. Найбільш розповсюдженим є ретроспективне визначення МК, яке базується на кількості одиниць крові, що перелили хворому. Основними проявами МК є симптоми тяжкого геморагічного шоку, тобто прогресивне перенапруження симпатоадреналової системи організму з наступним прогресивним зниженням артеріального тиску (АТ) та серцевого викиду. Окрім масивних, виділяють також тяжкі кровотечі (ТК, severe bleeding), при яких втрачається близько 20% від об’єму циркуюючої крові (ОЦК). При ТК крововтрата може у певної категорії пацієнтів призводити до розвиту геморагічного шоку. У випадках, коли масивні кровотеча та крововтрата плануються (або принаймні ТК), хірурги готуються до зупинки кровотечі, а анестезіологи готуються до компенсації крововтрати за сучасними принципами гемостатичної ресусцитації. За останнє десятиріччя в розвинених країнах науковцями розроблено, а практичними лікарями широко впроваджено в клінічну практику принципи Patient Blood Management (керування кров’ю пацієнта), які полягають передусім в передопераційній діагностиці анемії та розладів коагуляції, та їх компенсації. Для зменшення очікуваної МК під час операції проводять контрольовану (пермісивну) артеріальну гіпотензію. Коли ж МК виникає неочікувано, то хірурги нерідко не готові до швидкої та ефективної її зупинки, а анестезіологи не мають ані достатнього забезпечення компонентами та препаратами крові, ані достатньої кількості людських ресурсів для проведення збалансованих гемотрансфузій у швидкий та безпечний спосіб. У таких випадках анестезіологу дуже важко провести повноцінну гемостатичну ресусцитацію, тому важливо хоча б частково застосувати її основні принципи. Для цього необхідно якомога раніше визначити темп крововтрати, а також виявити основні фізіологічні порушення в організмі, які дозволять встановити діагнози геморагічного шоку та МК. Вчасне встановлення діагнозу МК дає можливість лікарю активувати протокол масивної трансфузії і отримати одномоментно з відділу переливання крові (українському аналогу європейського чи американського банку крові) готовий трансфузійний пакет. Цей пакет, як правило, включає декілька одиниць компонентів крові, зокрема еритроцитарні компоненти крові (еритроцитарну масу), плазму, тромбоцити, а також такі препарати крові, як кріопреципітат, фібриноген та концентрати інших факторів згортання. Система замовлення трансфузійних пакетів працює лише за умов, коли протоколи масивної трансфузії створені, узгоджені, затверджені та впроваджені в клінічну практику відділення переливання крові медичної установи заздалегідь. Слід підкреслити, що система забезпечення кров’ю в різних лікувальних закладах (ЛЗ) може дуже відрізнятися. В одних закладах є повноцінна служба крові, яка може забезпечити операційну широким спектром компонентів та препаратів крові, і протокол масивної трансфузії (МТ) в них може спиратися на традиційне використання одногрупної крові у збалансованому співвідношенні 1:1:1. В інших – є окрема людина, відповідальна за доставку компонентів та препаратів крові з банків крові, зберігання крові та поповнення використаних запасів чи тих компонентів, в яких закінчився термін придатності. В таких ЛЗ може бути незначний запас еритроцитарних компонентів крові (ЕКК) та плазми кожної з груп крові, і дещо більший запас універсальних компонентів – ЕКК І (О) групи та плазми ІV (АВ) групи, але тромбоцитарна маса в таких закладах майже ніколи не доступна. А в деяких ЛЗ відсутня як служба крові, так і можливість створення запасу препаратів чи компонентів крові всіх груп, окрім невеликого запасу універсальних компонентів. В окремих випадках, при виникненні МК та у разі відсутності належної кількості препаратів та компонентів крові в рамках заходів для збереження життя пацієнта може бути проведена трансфузія теплої цільної крові. Додатковим методом, який допомагає зменшити об’єм гемотрансфузії при крововиливах в грудну, а іноді і в черевну порожнини, є збір та переливання крові, що щойно вилилася в ці чисті порожнини. Виходячи з усіх наведених обставин, можна стверджувати, що підхід до проведення гемотрансфузій, зокрема вибору препаратів та компонентів крові, в різних типах ЛЗ може відрізнятися, і ці відмінності мають бути закріплені у внутрішніх документах ЛЗ, які регламентують проведення гемотрансфузій. У цій публікації підкреслена важливість розробки та затвердження саме тих клінічних протоколів чи маршрутів пацієнта, які можуть бути повною мірою виконані в кожному ЛЗ. Крім того, наводиться доказова база, регуляторні та юридичні аспекти. В наступних публікаціях планується продовжити висвітлення гемотрансфузій в умовах надання допомоги постраждалим та пораненим, а також інші сучасні аспекти інфузійно-трансфузійної терапії.