В статье представлен обзор современной литературы по проблеме лейомиомы матки (ЛМ) у женщин репродуктивного возраста во время беременности и родоразрешения. Освещены основные вопросы этиологии и патогенеза ЛМ как одной из ведущих причин нарушения репродуктивной функции и возможных осложнений течения беременности и родов.ЛМ является самой распространенной опухолью женских половых органов и наблюдается у 20–30% женщин репродуктивного возраста. Определить более точный показатель этой патологии невозможно, учитывая бессимптомное более чем в 70% случаев заболевания и нерегулярность посещения женщинами акушеров-гинекологов.Существуют данные, что ЛМ на 5–10% связана с бесплодием. Однако когда все другие причины исключены, на данную патологию приходится лишь 2–3% случаев.Субмукозный тип узла имеет наиболее неблагоприятное воздействие на фертильность и снижает частоту имплантации на 72% и увеличивает риск выкидыша на 60%. Субсерозная ЛМ в меньшей степени влияет на фертильность, чем субмукозная, но при больших размерах узлов может приводить к бесплодию, что требует хирургического лечения. Нужен индивидуальный подход к лечению женщин с интрамуральной ЛМ, поскольку недостаточно данных о влиянии узлов на фертильность.Наиболее частыми осложнениями беременности, родов и послеродового периода у женщин с лейомиомой матки в 22–58% случаев являются поздние гестозы, фетоплацентарная недостаточность, анемия беременных, задержка роста плода, неправильное положение и предлежание плода. Беременность также негативно влияет на ЛМ, приводя к возникновению острых вторичных изменений и быстрого роста опухоли, что, в свою очередь, может привести к развитию тяжелых акушерских осложнений.

The article presents a review of the current literature on the problem of uterine leiomyoma (UL) in women of reproductive age during pregnancy and childbirth. We studied the main issues of uterine leiomyoma etiology and pathogenesis, as one of the leading causes of reproductive dysfunction and possible complications during pregnancy and childbirth.UL is the most common tumor of the female genitalia and occurs in 20–30% of women of reproductive age. It is impossible to determine a more accurate indicator of this pathology, given the asymptomatic course of more than 70% of cases and irregular consultations by obstetricians and gynecologists.There is evidence that uterine leiomyoma is associated with infertility in only 5–10% of cases, but only 2–3% of cases when all other causes are ruled out. The submucosal node has the most adverse effect on fertility and reduces the implantation frequency by 72% and increases the miscarriage risk by 60%. Subserous LM affects fertility to a lesser extent than submucosal LM, but large nodules can lead to infertility requiring surgical treatment. An individual approach to the treatment of women with intramural LM is required, as there is insufficient data on the node effect on fertility.The most common complications of pregnancy, childbirth and the postpartum period in women with uterine leiomyoma in 22–58% of cases are late preeclampsia, fetoplacental insufficiency, anemia of pregnancy, fetal growth restriction, incorrect position and presentation of the fetus. Pregnancy also adversely affects UL, leading to acute secondary changes and rapid tumor growth, which in turn can lead to severe obstetric complications.

У статті представлено огляд сучасної світової літератури щодо проблеми лейоміоми матки (ЛМ) у жінок репродуктивного віку під час вагітності та розродження. Висвітлено основні питання етіології та патогенезу ЛМ, як однієї із провідних причин порушення репродуктивної функції й можливих ускладнень перебігу вагітності та пологів. ЛМ є найпоширенішою пухлиною жіночих статевих органів і спостерігається у 20–30% жінок репродуктивного віку. Визначити більш точний показник цієї патології неможливо, зважаючи на безсимптомний перебіг більш ніж 70% випадків захворювання і нерегулярність відвідування жінками акушерів-гінекологів.Існують дані, що ЛМ лише на 5–10% пов’язана із безпліддям. Проте коли всі інші причини виключено, на дану патологію припадає лише 2–3% випадків.Субмукозний тип вузла чинить найбільш несприятливий вплив на фертильність та знижує частоту імплантації на 72% і збільшує ризик викидня на 60%. Субсерозна ЛМ меншою мірою впливає на фертильність, аніж субмукозна, але за великих розмірів вузлів може призводити до безпліддя, що потребує хірургічного лікування. Потрібний індивідуальний підхід до лікування жінок з інтрамуральною ЛМ, оскільки недостатньо даних про вплив вузлів на фертильність. Найбільш частими ускладненнями вагітності, пологів та у післяпологовий період у жінок з ЛМ у 22–58% випадків є пізні гестози, фетоплацентарна недостатність, анемія вагітних, затримка росту плода, неправильне положення та передлежання плода. Вагітність також негативно впливає на ЛМ, призводячи до виникнення гострих вторинних змін та швидкого росту пухлини, що, у свою чергу, може призвести до розвитку тяжких акушерських ускладнень.