Целью работы является исследование трансформации жанровых моделей на рубеже исторических епох. В конкретное историческое время творчество художника существует в определенном нормативном пространстве актуализированной жанрово-стилевой конкретикой. Творческая деятельность в отформотированном времени, жанрово-стилистических условиях воспринимается художником, как не легкая задача. Мысль, что движется в русле определенной жанрово-стилистической модели и читается, и требуется, и понятна, и вызывает живой зрительский интерес. Стиль актуализирует историко-культурное мышление. Методология исследования основана на сочетании использования биографического, историко-культурного, компаративного, искусствоведческого методов. Такой методологический подход позволяет углубить и всесторонне исследовать проблему изменения жанрово-стилистических учреждений художника в процессе эволюции творчества. Научная новизна исследования заключается в выявлении общих тенденций изменения жанрово-стилевых ориентиров в эпоху «тектонических сдвигов» художественного пространства переходных исторических эпох на примере камерно-вокального творчества Рахманинова. Выводы. Обдумывая одну из сторон творческого наследия великого русского художника, наблюдая преемственность духовного опыта - необходимого атрибута творчества, мы приходим к выводу о мифологичности творческого цикла. Путь самопознания художника схож с христианской мифологической моделью: грехопадение, покаяние, искупление. У Рахманинова мифологический цикл самоидентификации отражен в камерно-вокальном творчестве. Сначала это юношеская непрестанность, стремительность, максимализм чувственности «грехопадения». Потом умиротворение как демонстрация согласия с жизнью, захват ощущения покоя и примирения с Бытием. И, в конце концов, «Искупление» - бесконечный путь, «путь к Богу».

The purpose of article is the research of transformation of genre models in critical historical epoch. In concrete historical time the creative ego of artist is in definite normative space which is actualized of genre-style concrete things. Art activities in formatted by epoch genre-style conditions can provide easy task for artist. The thought which is in moving direction specified by certain genre-style model is readable, claimed and understandable and arouse a viewership keen interest. The style-pattern is actualized historical-cultural thinking. The methodology of research is based on combination using bibliographic, cultural-historical, comparative and art-historical methods. This methodological approach allows to explore the problem of changes artist’s genre-stylistic purpose deeper and comprehensive in process of evolution of creation. Scientific novelty of research is in detection general tendency of change genre-stylistics guideline in era «tectonic improvement» of art space of transition historical era on example Rakhmaninov’s chamber-vocal creation. Conclusion Thinking about one side of creative heritage of great Russian artist, watching succession of spiritual experience (necessary attribute of creation) we come to conclusion about mythological creative cycle. The way of self-knowledge of artist is as Christian mythological model: trespass, penance, expiation. The mythological cycle of self-identification is reflected in Rakhmaninov’s chamber-vocal creation. In the beginning there are: youth aspiration, maximalism of sensibility “transgression” and then conciliation as the demonstration of agreement with the life, seizure of sensation of peace and the conciliation with being. And ultimately is “Expiation” – the endless way, way to God.

Метою роботи є дослідження трансформації жанрових моделей на зламі історичних епох. У конкретний історичний час творче Его художника існує в певному нормативному просторі, актуалізованому жанрово-стильовою конкретикою. Творча діяльність в відформатованих часом жанрово-стилістичних умовах сприймається художником як неважке завдання. Думка, що рухається в руслі певної жанрово-стилістичної моделі і читається, і потребується, і зрозуміла, і викликає жвавий глядацький інтерес. Стиль актуалізує історико-культурне мислення. Методологія дослідження грунтується на сполученні використання біографічного, історико-культурного, компаративного, мистецтвознавського методів. Такий методологічний підхід дозволяє поглибити та всебічно дослідити проблему зміни жанрово-стилістичних установ митця в процесі еволюції творчості. Наукова новизна дослідження полягає у виявленні загальних тенденцій зміни жанрово-стильових орієнтирів в епоху «тектонічних зсувів» художнього простору перехідних історичних епох на прикладі камерно-вокальної творчості С. Рахманінова. Висновки. Обмірковуючи одну зі сторін творчої спадщини великого російського митця, спостерігаючи спадкоємність духовного досвіду – необхідного атрибуту творчості, ми приходимо до висновку про міфологічність творчого циклу. Шлях самопізнання митця схожий із християнською міфологічною моделлю: гріхопадіння, покаяння, спокута. У Рахманінова міфологічний цикл самоідентифікації віддзеркалено у камерно-вокальній творчості. Спочатку це юнацька невпинність, стрімкість, максималізм чуттєвості «гріхопадіння». Потім умиротворення як демонстрація згоди із життям, захоплення відчуттям спокою і примирення з Буттям. І, в решті решт, «Спокута» - нескінченний путь, «дорога до Бога».