In recent years, the prevalence of metabolically‑associated steatosis of the liver (MASLD) in patients with type 2 diabetes mellitus (T2DM) has been increasing significantly. Therefore, there is an urgent need to study new strategies for the treatment of this pathology, in particular, to prevent the progression of liver steatosis and fibrosis and to reduce the mortality associated with liver diseases. A systematic review and meta‑analysis of randomized controlled trials was recently conducted to assess the efficacy and safety of glucagon‑like peptide‑1 receptor agonists (GLP‑1RAs) in the treatment of hepatic steatosis and fibrosis in patients with T2DM s and MASLD. A total of eight trials were included in the review, involving a total of 468 participants with T2DM and MASLD. Analysis of the primary results showed that administration of GLP‑1RAs in patients with T2DM and MASLD significantly reduced the content of intrahepatic fat, subcutaneous adipose tissue, and visceral adipose tissue. Analysis of secondary outcomes showed that GLP‑1RAs caused significant reductions in alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase, body weight, body mass index, waist circumference, fasting blood glucose and HbA1c, HoMA‑IR insulin resistance index, total cholesterol and triglycerides compared with the control schemes of treatment. The main adverse events associated with GLP‑1RAs included mild to moderate gastrointestinal discomfort and hypoglycemia, which resolved within several weeks. GLP‑1 RAs have a positive effect in patients with T2DM and MASLD and have a positive effect on inflammatory markers, contribute to reducing of weight, waist circumference, and insulin resistance index. Therefore, GLP‑1RAs can be considered as a potential treatment strategy for patients with type 2 diabetes and MASLD, if there are no contraindications. Further studies are needed to clearly understand the effect of GLP‑1RAs on the course of MASLD and the potential mechanisms by which they exert a therapeutic effect and prevent its progression.

Останніми роками значно зростає поширеність метаболічно‑асоційованої стеатозної хвороби печінки (МАСХП) у пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 2 типу. Тому існує нагальна потреба у вивченні нових стратегій лікування цієї патології, зокрема для запобігання прогресуванню стеатозу та фіброзу печінки й зменшенню смертності, пов’язаної із захворюванням печінки. Нещодавно проведено систематичний огляд і метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень для оцінки ефективності та безпечності агоністів рецепторів глюкагоноподібного пептиду‑1 (GLP‑1 RAs) у лікуванні стеатозу та фіброзу печінки в пацієнтів із ЦД 2 типу та МАСХП. У метааналіз було залучено 8 випробувань (468 учасників із ЦД 2 та МАСХП). Аналіз первинних результатів показав, що введення GLP‑1 RAs у пацієнтів із ЦД 2 типу й МАСХП значно зменшило вміст внутрішньопечінкового жиру, підшкірної та вісцеральної жирової тканини, аналіз вторинних результатів виявив, що GLP‑1 RAs сприяли значному зниженню рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, маси тіла, індексу маси тіла, обводу талії, вмісту глюкози в крові натще, глікованого гемоглобіну, загального холестерину і тригліцеридів, індексу інсулінорезистентності порівняно з контрольними схемами лікування. Основними побічними явищами, пов’язаними з GLP‑1 RAs, були легкий або помірний шлунково‑кишковий дискомфорт і гіпоглікемія, які зникали протягом кількох тижнів. GLP‑1 RAs ефективні в пацієнтів із ЦД 2 типу та МАСХП: зменшують рівень маркерів запалення, масу тіла, обвід талії, індекс інсулінорезистентності. Таким чином, GLP‑1 RAs можна розглядати як потенційну стратегію лікування пацієнтів із ЦД 2 типу та МАСХП за відсутності протипоказань. Для розуміння впливу GLP‑1 RAs на перебіг МАСХП і потенційних механізмів, за допомогою яких вони чинять лікувальний ефект та запобігають прогресуванню МАСХ, необхідно провести дослідження.