Abstract. The article explores the role of digital culture as a key factor in the transformation of management models, internal communication, and organizational development in the context of digitalization. Digital culture is defined as a set of values, norms, tools, and behavioral patterns formed as a result of implementing digital technologies, which shape the nature of interaction within the organizational environment. Special attention is paid to the socio-psychological aspects of employee adaptation to changes caused by digital transformation. The paper analyzes digital tools that support adaptation processes, including online surveys, internal communication platforms, distance learning, digital onboarding, virtual mentoring, and gamification. Key HR KPIs and socio-psychological indicators are identified to comprehensively assess the effectiveness of digital culture. The relevance of using a mixed-method approach—combining quantitative and qualitative methods – is substantiated to study digital culture. It is shown that effective digital culture cannot be built without considering subjective factors such as values, attitudes toward change, emotional support, trust, and engagement. The concept of a hybrid organizational culture is proposed, emphasizing the synergy between digital technologies and human-centric values to ensure flexibility, innovation, and psychological resilience among employees. The article highlights the need to rethink approaches to human resource management in the digital era and to form ethical, human-centered foundations for digital transformation.

Анотація. У статті досліджується роль цифрової культури як ключового чинника трансформації управлінських моделей, внутрішньої комунікації та організаційного розвитку в умовах цифровізації. Розкрито поняття цифрової культури як сукупності цінностей, норм, інструментів та поведінкових моделей, які формуються внаслідок впровадження цифрових технологій і визначають характер взаємодії в організаційному середовищі. Особливу увагу приділено соціально-психологічним аспектам адаптації персоналу до змін, спричинених цифровою трансформацією. Проаналізовано цифрові інструменти, що підтримують адаптаційні процеси, зокрема онлайн-опитування, платформи для внутрішньої комунікації, дистанційне навчання, digital onboarding, віртуальне менторство та гейміфікацію. Визначено ключові HR-KPI та соціально-психологічні індикатори, які дозволяють комплексно оцінити ефективність цифрової культури. Обґрунтовано доцільність застосування змішаного (mixed-method) підходу до дослідження цифрової культури, що поєднує кількісні та якісні методи. Показано, що формування ефективної цифрової культури неможливе без врахування суб’єктивних чинників: цінностей, ставлення до змін, емоційної підтримки, довіри та залученості. Запропоновано концепцію гібридної організаційної культури як синергії цифрових технологій та людяності, що забезпечує гнучкість, інноваційність та психологічну стійкість працівників. Стаття актуалізує необхідність переосмислення підходів до управління персоналом у цифрову епоху та формування етичних і людиноцентричних засад цифрових трансформацій.