The opening of bankruptcy proceedings against a debtor significantly changes both the legal regime of such debtor’s property and the procedure for resolving disputes to which the debtor is a party. In accordance with the principle of concentration of all property disputes in a bankruptcy case, the economic court, which hears such a case, resolves all disputes with the participation of the debtor. An important place among these disputes is occupied by cases of invalidation of the debtor’s transactions. The article is devoted to the study of the procedural form of consideration of cases on the recognition of the debtor’s transactions invalid in the bankruptcy case. The author analyzes the concept of economic procedural form and its relationship with the bankruptcy proceedings, examines the characteristics of bankruptcy proceedings and identifies their effect in separate proceedings, which resolve disputes over the invalidation of the debtor's transactions. The purpose of the article is to study the procedural form of consideration of cases on recognition of the debtor's transactions as invalid in the bankruptcy case and to highlight the features of consideration of cases on the recognition of the debtor's transactions as invalid within the bankruptcy case. Bankruptcy cases are a form of economic process. Therefore, their consideration is carried out not only on the basis of a special act – the Code of Ukraine on Bankruptcy Procedures, but also on the basis of the general provisions of the Economic Procedural Code of Ukraine. Based on the results of the study, the author concludes that claims for invalidation of the debtor's transactions in bankruptcy cases are considered in separate proceedings within the bankruptcy case. The decision to consider the claim for invalidation of the debtor's transaction shall be noted by the commercial court in the decision to initiate proceedings in the case. It is important to distinguish between participants in bankruptcy proceedings in general and participants in such “mini-proceedings” to challenge the debtor’s transactions – primarily to correctly determine the range of participants in the case and entities entitled to appeal court decisions.

Відкриття провадження у справі про банкрутство щодо боржника суттєво змінює як правовий режим майна такого боржника, так і процедуру розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Відповідно до принципу концентрації всіх майнових спорів у межах справи про банкрутство, господарський суд, який розглядає таку справу, вирішує всі спори за участю боржника. Важливе місце серед цих спорів займають справи про визнання правочинів боржника недійсними. Стаття присвячена дослідженню процесуальної форми розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство. Автором проаналізовано поняття господарської процесуальної форми та її співвідношення із процедурою розгляду справ про банкрутство, досліджено характерні ознаки провадження у справі про банкрутство та виявлено їх дію у відокремлених провадженнях, у межах яких вирішуються спори про визнання правочинів боржника недійсними. Метою статті є дослідження процесуальної форми розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у справі про банкрутство та виокремлення особливостей розгляду справ про визнання правочинів боржника недійсними у межах справи про банкрутство. Справи про банкрутство є формою господарського процесу. Тому їх розгляд здійснюється не лише на підставі норм спеціального акту – Кодексу України з процедур банкрутства, але і на підставі загальних положень Господарського процесуального кодексу України. За результатами проведеного дослідження автор доходить висновку, що позови про визнання недійсними правочинів боржника у справах про банкрутство розглядаються у відокремленому провадженні у межах справи про банкрутство. Про рішення розглядати позов про визнання правочину боржника недійсним господарський суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі. Важливо розмежовувати учасників справи про банкрутство загалом та учасників таких «міні-проваджень» з оскарження правочинів боржника – у першу чергу, для правильного визначення кола учасників справи та суб’єктів, що мають право на оскарження судових рішень, прийнятих за результатами розгляду таких справи.