The purpose of the study is analysis of the views of Polish historians on the genesis of the Ukrainian Cossacks. Research methodology. The historiographical method was used to determine the views of researchers. The scientific novelty lies in the generalization of the concepts of leading representatives of the Warshaw, Lviv and Krakow Polish historical schools regarding the origins and main stages of development of the Ukrainian Cossacks as one of the types of knightly military formations in medieval Europe. Conclusions.During the historiographical research, it was possible to identify the main views of Polish historians on the emergence and development of the Cossacks in the southern Ukrainian borderlands. A. Levytsky traces theorigins of the Ukrainian Cossacks to the end of the 15th century, linking their emergence to favorable socio-economic conditions. It has been proven that in his research, the historian relied on the works of L. Kubala and V. Chermak. He did not consider the process of the formation of the Cossacks to be a phenomenon unique to the Polish-Lithuanian Commonwealth, but interpreted it, on the contrary, as a natural process of the formation ofknightly military formations in medieval Europe. His ideas were developed by V. Zakszewski and S. Zakszewski, who, based on historical documents, argued that the Ukrainian Cossacks appeared at the beginning of the16th century in the territory of the “Great Border”, which was the boundary between Western and Easterncivilizations. Y. Shuisky, developing the “theory of space,” viewed the Cossacks as exiles from all over the world who, having settled in the steppes of Ukraine, fought against the Tatar hordes either independently or together with the troops of the Polish-Lithuanian Commonwealth. V. Tomkevych analyzed the role of different classes in the formation of the Cossacks, noting the participation of Ruthenian boyars, who by the 16th century had suffered significant material degradation, which is why they were attracted to a life in the knightly tradition.M. Bobzhynsky noted the complex nature of the reasons for the emergence of the Cossacks, highlighting theeconomic, political, military-strategic, and social factors inherent in the structure of the Polish-LithuanianCommonwealth. The historian was a proponent of the autochthonous origin of the Cossacks, tracing their origins to the Ruthenian and, to a certain extent, Polish populations that settled in the eastern territories of theformer Polish-Lithuanian Commonwealth. V. Smolensky linked the emergence of the Ukrainian Cossacks withthe Polish colonization of the southern Ukrainian steppes, which took place “by the plow and the sword,” as the Cossacks defended Polish settlers from Tatar attacks. It should be noted that the studies by Polish historians we have examined tended to emphasize the role of Polish rulers in the formation and development of the Cossackclass and to downplay the significance of the indigenous Ukrainian ethnic group.

Мета дослідження – проаналізувати погляди польських істориків на генезу українського козацтва. Методологія дослідження. Для визначення поглядів дослідників використано історіографічний метод. Наукова новизна вбачається в узагальненні концепцій провідних представників варшавської, львівської та краківської польських історичних шкіл щодо розкриття витоків та основних етапів розвитку українського козацтва як одного з різновидів лицарських військових формувань середньовічної Європи. Висновки. Під час проведеного історіографічного аналізу вдалося визначити основні погляди польських істориків на питання зародження та розвитку козацтва на південноукраїнських пограничних землях. А. Левицький виводить витоки українського козацтва з кінця XV ст., пов’язуючи його появу зі сприятливими суспільно-економічними обставинами. Доведено, що у своїх дослідженнях історик опирався на праці Л. Кубалі та В. Чермака. Він не вважав процес утворення козаччини унікальним для Речі Посполитої явищем, а трактував його, навпаки, закономірним процесом формування лицарських військових формувань у середньовічній Європі. Його ідеї розвинули В. Закшевський і С. Закшевський, які, опираючись на історичні документи, доводили, що українське козацтво появилося на початку XVІ ст. на теренах «Великого кордону», який був межею між західною та східною цивілізаціями. Ю. Шуйський, розвиваючи «теорію простору», розглядав козаків як вигнанців із цілого світу, які, оселившись у степах України, самостійно або разом із військами Речі Посполитої боролися з татарськими ордами. В. Томкевич проаналізував роль різних станів у формуванні козаччини, відзначив участь руських бояр, котрі до XVI ст. зазнали значної матеріальної деградації, тому їх приваблювало життя в рицарських традиціях. М. Бобжинський відзначив комплексний характер у причинах появи козацтва, виокремлюючи економічні, політичні, військово-стратегічні, соціальні чинники, закладені устроєм Речі Посполитої. Історик був прихильником автохтонного походження козацтва, його початки виводив від руської, певною мірою польської людності, осілої на східних теренах давньої Речі Посполитої. В. Смоленський пов’язував появу українського козацтва з польською колонізацією південноукраїнських степів, яка відбувалася «плугом і мечем», оскільки козаки боронили польських поселенців від нападу татар. Відзначимо, що дослідження вищезазначених польських істориків підкреслювали визначальну роль польських правителів у становленні та розвитку козацького стану, водночас применшуючи значення автохтонного українського етносу.