На основі архівних і опублікованих джерел, а також праць українських істориків досліджується питання про запровадження в одному з перших національних вишів України доби національно-визвольних змагань – Кам’янець-Подільському державному українському університеті засад автономії, зафіксованих у різних державних юридичних актах гетьманської держави Павла Скоропадського і другої Української Народної Республіки. Зокрема, аналізується втілення у практику університетського життя, що протікало у надзвичайно складних внутрішніх умовах країни, таких фундаментальних автономних прав вишів, як вибори ректора, проректора, деканів, частини професорсько-викладацької корпорації. Звернено увагу на неповне застосування у 1919-1920 рр. виборчого принципу в заміщенні частини вакансій керівників підрозділів (декани) і науково-педагогічних працівників (приват-доценти, лектори, старші асистенти і асистенти), яке, з одного боку, не мало офіційного пояснення, а з іншого, позбавляло представницькі органи університету права на повну участь у вирішенні питань кадрової автономії.