Вступление. На протяжении всей жизни каждый человек сталкивается с различными эмоционально-сложными ситуациями. Для женщины одной из таких ситуаций является беременность - очень сильный по уровню переживаний и специфический по комплексу ощущений период в жизни, изучению которого в последнее время уделяется все больше внимания. Обстоятельства, которые сложились в Украине в связи с экологическим неблагополучием, в основном определяют низкий индекс здоровья беременных женщин, создает предпосылки для роста частоты недонашивания беременности и в будущих поколениях. Данная проблема имеет большое медико-социальное значение. Более трети малышей, которые родились преждевременно, отстают в физическом и психомоторном развитии. Учитывая вышеизложенное, можно утверждать, что создание системы медико-психологического сопровождения беременных женщин с угрозой преждевременных родов на последнем триместре беременности является актуальным, необходимым и своевременным. Цель работы - на основе системного подхода к изучению индивидуально-психологических, патопсихологический и психосоциальных особенностей женщин с угрозой преждевременных родов на последнем триместре беременности и после родов, разработать комплекс мер их медико-психологического сопровождения. Материал и методы исследования. На базе Сторожинецкой центральной районной больницы в Черновицкой области было проведено исследование в течение 2016-2019 годов. Было обследовано 150 беременных на III триместре беременности (23 - 37 недель), и их мужчин. Основная группа (ОГ) - 120 женщин с с угрозой преждевременных родов на последнем триместре беременности. Группа сравнения (ГП) - 30 женщин с физиологическим течением беременности. Основную терапевтическую группу (ОТГ) составили 42 женщины с риском преждевременных родов в последнем триместре беременности с дезадаптивным (ОТГ1) и деструктивным (ОТГ2) типами взаимодействия в триаде «мать-ребенок-отец», которые согласились участвовать. в медицинской и психологической помощи. В коррекционную группу (КГ) вошли 12 женщин с риском преждевременных родов в последнем триместре беременности с дезадаптивным и деструктивным типами взаимодействия в триаде «мать-ребенок-отец», отказавшихся от участия в предложенных мероприятиях. Результаты исследования. Анализ оценки эффективности разработанной системы медико-психологической поддержки семьи в период беременности показал следующее (p <0,001): а) улучшение психоэмоционального состояния, самочувствия и преодоления эмоционального напряжения продемонстрировали женщины ОТГ1 (показатели РТ и ВТ по шкале Спилбергера-Ханина до 43, 7 ± 0,8 и 42,5 ± 1,5 соответственно и после 20,8 ± 1,5 и 22,1 ± 1,2 соответственно, уровень депрессивности и тревожности по шкале Гамильтона к HDRS 11,4 ± 1,2 и HARS 12,5 ± 1,2 после HDRS 4,2 ± 0,4 и HARS 5,7 ± 0,4) и женщины ОТГ2 показатели РТ и ВТ по шкале Спилбергера-Ханина (до 51,7 ± 0,8 и 50 7 ± 1,5 соответственно соответствии и после 21,4 ± 1,8 и 23,1 ± 1,5 соответственно), уровень депрессивности и тревожности по шкале Гамильтона (до HDRS 16,3 ± 1,2 и HARS 18,3 ± 1,2 после HDRS 7,6 ± 0,7 и HARS 6,9 ± 0,6). Среди женщин КГ показатели РТ и ВТ по шкале Спилбергера-Ханина (до 47,7 ± 0,8 и 46,6 ± 1,5 соответственно, после 45,8 ± 1,5 и 42,1 ± 1,2 соответственно), уровень депрессивности и тревожности по шкале Гамильтона (до HDRS 13,8 ± 1,2 и HARS 15,4 ± 1,2, после HDRS 12,2 ± 0,4 и HARS 14,7 ± 0,4) были выше. б) у женщин ОТГ1 и ОТГ2 наблюдалось повышение уровня социальной поддержки по последним двум шкалам - «поддержка коллег по работе» и «поддержка общественных организаций» (до 25,3%, после 55,2% / до 14,8%, после 45 2% соответственно) по сравнению с женщинами КГ (до 18,5%, после 24,5%). в) у большинства женщин ОТГ1 (83,3%) и ОТГ2 (75%) имела место полная редукция деформации супружеских отношений, в отличие от обследованных КГ. Выводы. Внедрение системы медико-психологического сопровождения женщин с угрозой преждевременных родов на последнем триместре беременности и после родов позволило оптимизировать выбор адекватных стратегий поведения в семье, улучшить эмоциональное состояние и самочувствие, улучшить отношение женщины к беременности и гармонизировать семейную взаимодействие (72,5%, р ˂0,001), а также улучшить психоэмоциональное состояние матерей, гармонизировать взаимоотношения в триаде «мать - ребенок - родитель» в послеродовом периоде (66,4%, р˂0,001).

Introduction. Throughout life, everyone faces a variety of emotionally complex situations. Pregnancy is one of such situations for a woman. It’s a very strong level of experience and a specific set of sensations in life, the study of which has recently received close attention. Circumstances that have developed in Ukraine in connection with environmental disadvantages mainly determine the low health index of pregnant women, and create preconditions for the increasing frequency of premature pregnancies in future generations. This problem is of great medical and social importance. More than a third of babies born prematurely lag behind in physical and psychomotor development. Considering the above mentioned, it can be argued that the creation of a system of medical and psychological support for pregnant women with a risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy is relevant, necessary and timely. The purpose of the study is to develop a set of measures for medical and psychological support of women at risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy and after childbirth based on a systematic approach to the study of individual psychological, pathopsychological and psychosocial characteristics. Material and methods. During 2016-2019 the study was conducted based on Storozhynets Central District Hospital in the Chernivtsi region. 150 pregnant women in the third trimester of pregnancy (23-37 weeks) and their husbands were examined. The main group (MG) included 120 women with the risk of premature birth in the last trimester of pregnancy. The comparison group (CP) included 30 women with a physiological course of pregnancy. The main therapeutic group (MTG) consisted of 42 women with a risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy with maladaptive (MTG1) and destructive (MTG2) types of interaction in the triad "mother-child-father", who agreed to participate in medical and psychological care. The correctional group (CG) included 12 women with a risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy with maladaptive and destructive types of interaction in the triad "mother-child-father", who refused to participate in the proposed measures. Results. Analysis of the evaluation of the developed system of medical and psychological support of the family during pregnancy showed the following (p <0.001): a) improvement of psycho-emotional state, well-being and overcoming emotional stress demonstrated by MTG1 women (up to 43.7 ± 0.8 and 42.5 ± 1.5, respectively, and after 20.8 ± 1.5 and 22.1 ± 1.2, respectively), the level of depression and anxiety on the Hamilton scale (up to HDRS 11.4 ± 1.2 and HARS 12.5 ± 1.2 after HDRS 4.2 ± 0.4 and HARS 5.7 ± 0.4) and female MTG2 indicators of RA and PA on the Spielberger-Khanin scale (up to 51.7 ± 0.8 and 50.7 ± 1.5, respectively, and after 21.4 ± 1.8 and 23.1 ± 1.5, respectively), the level of depression and anxiety on the Hamilton scale (up to HDRS 16.3 ± 1.2 and HARS 18.3 ± 1.2 after HDRS 7.6 ± 0.7 and HARS 6.9 ± 0.6). Among CG women indicators RA and PA on the Spielberger-Khanin scale (up to 47.7 ± 0.8 and 46.6 ± 1.5, respectively; after 45.8 ± 1.5 and 42.1 ± 1.2, respectively), the level of depression and anxiety on the Hamilton scale (before HDRS 13.8 ± 1.2 and HARS 15.4 ± 1.2; after HDRS 12.2 ± 0.4 and HARS 14.7 ± 0.4) were higher. b) there was an increased level of social support on the last two scales - "support of colleagues" and "support of public organizations" among MTG1 and MTG2 women (up to 25.3%, after 55.2% / up to 14.8%, after 45, 2%, respectively) compared with CG women (up to 18.5%, after 24.5%). c) there was a complete reduction of the deformation of marital relations in the majority of MTG1 (83.3%) and MTG2 (75%) women in contrast to the examined CG. Conclusions. The implementation of the system of medical and psychological support for women with a risk of preterm birth in the last trimester of pregnancy and after childbirth allowed to optimize the choice of adequate behavioral strategies in a family, improve emotional state and well-being, optimize women's attitudes to pregnancy and harmonize family interaction (72.5%) ˂0.001), to harmonize the relationship in the triad "mother - child - father" in the postpartum period (66.4%) (p˂0.001).

Вступ. На протязі усього життя кожна людина стикається з різноманітними емоційно-складними ситуаціями. Для жінки однією з таких ситуацій є вагітність - дуже сильний по рівню переживань та специфічний по комплексу відчуттів період в житті, вивченню якої останнім часом приділяється все більше уваги. Обставини, які склалися в Україні у зв'язку з екологічним неблагополуччям, в основному визначають низький індекс здоров'я вагітних жінок, що створює передумови для росту частоти недоношування вагітності й в майбутніх поколіннях. Дана проблема має велике медико–соціальне значення. Більше третини малюків, які народились передчасно, відстають у фізичному і психомоторному розвитку. Враховуючи вищенаведене, можна стверджувати, що створення системи медико-психологічного супроводу вагітних жінок із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності є актуальним, необхідним та своєчасним. Мета роботи – на основі системного підходу до вивчення індивідуально-психологічних, патопсихологічних та психосоціальних особливостей жінок із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності та після пологів, розробити комплекс заходів їх медико-психологічного супроводу. Матеріал і методи дослідження. На базі Сторожинецької центральної районної лікарні у Чернівецькій області було проведено дослідження протягом 2016-2019 років. Було обстежено 150 вагітних на III триместрі вагітності (23 – 37 тижнів) та їх чоловіків. Основна група (ОГ) – 120 жінок з із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності. Група порівняння (ГП) – 30 жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Основну терапевтичну групу (ОТГ) склали 42 жінки з ризиком передчасних пологів в останньому триместрі вагітності з дезадаптивним (ОТГ1) і деструктивним (ОТГ2) типами взаємодії в тріаді «мати-дитина-батько», які погодилися брати участь в медико-психологічній допомозі. До корекційної групи (КГ) увійшли 12 жінок з ризиком передчасних пологів в останньому триместрі вагітності з дезадаптивним і деструктивним типами взаємодії в тріаді «мати-дитина-батько», які відмовилися від участі в запропонованих заходах. Результати та обговорення. Аналіз оцінки ефективності розробленої системи медико-психологічної підтримки сім’ї в період вагітності показав наступне (p<0,001): а) покращення психоемоційного стану, самопочуття та подолання емоційного напруження продемонстрували жінки ОТГ1 (показники РТ та ОТ за шкалою Спілбергера-Ханіна до 43,7±0,8 та 42,5±1,5 відповідно та після 20,8±1,5 та 22,1±1,2 відповідно; рівень депресивності та тривожності за шкалою Гамільтона до HDRS 11,4±1,2 та HARS 12,5±1,2 після HDRS 4,2±0,4 та HARS 5,7±0,4) та жінки ОТГ2 показники РТ та ОТ за шкалою Спілбергера-Ханіна (до 51,7±0,8 та 50,7±1,5 відповідно відповідно та після 21,4±1,8 та 23,1±1,5 відповідно), рівень депресивності та тривожності за шкалою Гамільтона (до HDRS 16,3±1,2 та HARS 18,3±1,2 після HDRS 7,6±0,7 та HARS 6,9±0,6). Серед жінок КГ показники РТ та ОТ за шкалою Спілбергера-Ханіна (до 47,7±0,8 та 46,6±1,5 відповідно; після 45,8±1,5 та 42,1±1,2 відповідно), рівень депресивності та тривожності за шкалою Гамільтона (до HDRS 13,8±1,2 та HARS 15,4±1,2; після HDRS 12,2±0,4 та HARS 14,7±0,4) були вищими. б) у жінок ОТГ1 та ОТГ2 спостерігалось підвищення рівня соціальної підтримки за останніми двома шкалами - «підтримка колег по роботі» та «підтримка громадських організацій» (до 25,3%, після 55,2% / до 14,8%, після 45,2% відповідно) у порівнянні з жінками КГ (до 18,5%, після 24,5%). в) у більшості жінок ОТГ1 (83,3%) та ОТГ2 (75%) мала місце повна редукція деформації подружніх відносин, на відміну від обстежених КГ. Висновки. Впровадження системи медико-психологічного супроводу жінок із загрозою передчасних пологів на останньому триместрі вагітності та після пологів дозволило оптимізувати вибір адекватних стратегій поведінки в родині, покращити емоційний стан та самопочуття, оптимізувати ставлення жінки до вагітності та гармонізувати сімейну взаємодію (72,5%, р˂0,001), а також покращити психоемоційний стан матерів, гармонізувати взаємовідносини у тріаді «мати – дитина – батько» у післяпологовому періоді (66,4%, р˂0,001).