The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the interpretation of Gogol’s works in different types of art through the prism of the postmodernism signs embedded in these works. Research methodology. Methods of analysis and synthesis, deductive and comparative methods are used. Scientific novelty. For the first time, the receptions of Gogol’s literary work in modern stage art, in the optics of the postmodern aesthetics’ elements embedded in the literary works of the writer, are considered. Conclusions. The key to the successful reception of Gogol’s works in the modern art space were certain postmodernist features (the principle of play in the development of the work, the self-worth of expression, nomadism, irony, deconstruction of life, understanding of corporeality as a concept of not identical body, etc.). In the first two decades of the 21st century. A kind of ‘Gogol industry’ (T. Hundorova) developed, characterized by numerous interpretations of Gogol themes, plots, images. Postmodern artistic approaches suggest the exclusion of the author from the artistic ‘chain’ (‘death of the author’), when the interpreter, using the writer’s text, opens new meanings in it that the author did not conceive. Such works include the opera ‘Nose’ directed by K. Serebrennikov, full of phantasmagoric narrative and scenographic solutions; ballet ‘The Night Before Christmas’ by E. Stankovich directed by V. Litvinov, which is characterized by quotations, pastiche, irony, stylistic eclecticism; O. Rodin’s ballet ‘Vii’ by choreographer R. Poclitaru, which features modernist psychoanalytic and postmodernist deconstruction techniques, ‘going beyond’ the literary basis, the introduction of new characters and meanings. Postmodernist features embedded in the works of M. Gogol became relevant in the late twentieth – in the first two decades of the 21st century, expanded the range of receptions of works by M. Gogol in various arts.

Цель статьи – выявить особенности интерпретации произведений Гоголя в различных видах искусства сквозь призму заложенных в этих произведениях признаков постмодернизма. Методология. Применены методы анализа и синтеза, дедуктивные и компаративные методы. Научная новизна. Впервые рассмотрены рецепции литературного наследия Н. Гоголя в современном сценическом искусстве в оптике элементов постмодернистской эстетики, заложенных в литературных произведениях писателя. Выводы. Залогом успешной рецепции произведений Гоголя в современном художественном пространстве стали заложенные в них отдельные постмодернистические черты (принцип игры в развертывании произведения, самоценность формы выражения, номадизм, ирония, деконструкция быта, понимание телесности как концепта не тождественного телу и др.). В первые два десятилетия ХХІ в. сложилась своеобразная «гоголь-индустрия» (Т. Гундорова), характеризующаяся многочисленными интерпретациями гоголевских тем, сюжетов, образов. Постмодернистские художественные подходы предполагают исключение автора из художественной «цепи» («смерть автора»), когда интерпретатор, используя текст писателя, открывает в нем новые смыслы, не задуманные автором. К таким произведениям относим оперу «Нос» режиссера К. Серебренникова, насыщенную фантасмагорическими нарративными и сценографическими рощениями; балет «Ночь перед Рождеством» Е. Станковича в постановке В. Литвинова, которому присущи цитирование, пастиш, ирония, стилистическая эклектика; балет «Вий» А. Родина хореографа Р. Поклитару, где присутствуют модернистские психоаналитические и постмодернистские деконструкционные приемы, «выход за границы» литературной основы, введение новых героев и смыслов. Постмодернистские черты, заложенные в произведения Н. Гоголя, актуализировались в конце ХХ – в первые два десятилетия ХХІ века и расширили диапазон рецепций произведений Н. Гоголя в различных видах искусства.

Мета статті – виявити особливості інтерпретації творів М. Гоголя в різних видах мистецтва крізь призму закладених у цих творах ознак постмодернізму. Методологія. Застосовано методи аналізу та синтезу, дедуктивний та компаративний методи. Наукова новизна. Вперше розглянуто рецепції літературного доробку М. Гоголя в сучасному сценічному мистецтві в оптиці елементів постмодерністської естетики, закладених у літературних творах письменника. Висновки. Запорукою успішної рецепції творів М. Гоголя в сучасному мистецькому просторі стали закладені в них окремі постмодерністичні риси (принцип гри в розгортанні твору, самоцінність форми висловлення, номадизм, іронія, деконструкція побуту, розуміння тілесності як концепту не тотожного тілу та ін.). У перші два десятиліття ХХІ ст. склалась своєрідна «гоголь-індустрія» (Т. Гундорова), що характеризується численними інтерпретаціями гоголівських тем, сюжетів, образів. Постмодерністські художні підходи передбачають виключення автора з мистецького «ланцюжка» («смерть автора»), коли інтерпретатор, використовуючи текст письменника, відкриває в ньому нові сенси, що не були задумані автором. До таких творів належать опера «Ніс» режисера К. Серебреннікова, насичена фантасмагоричними наративними та сценографічними рішеннями; балет «Ніч перед Різдвом» Є. Станковича у постановці В. Литвинова, якому притаманні цитування, пастиш, іронія, стилістична еклектика; балет «Вій» О. Родіна хореографа Р. Поклітару, де присутні модерністські психоаналітичні та постмодерністські деконструкційні прийоми, «вихід за межі» літературної основи, введення нових героїв та сенсів. Постмодерністські риси, закладені у твори М. Гоголя, актуалізувалися наприкінці ХХ – у перші два десятиліття ХХІ століття й розширили діапазон рецепцій творів М. Гоголя в різних видах мистецтва.