Purpose – modification of existing methods of intraoperative identification of external branch of the superior laryngeal nerve.Materials and methods. The research was conducted during surgery on 80 patients with thyroid surgical pathology, who were divided into 2 groups. All patients were obligatorily examined at all stages of treatment by ENT specialist using video laryngoskope-nothing abnormal about larynx was detected. Performance acoustic voice analysis and voice assessment using subjective scales of voice quality were identified. The method involves stimulation of certain tissues in the operating field via the pulse generator and by the reduction of the cricothyroid muscle EBSLN is visually identified. After identification of EBSLN the upper pole vessels of thyroid part are transected without damaging thyroid body itself.Results and discussion. All patients were divided into two groups. The first group consisted of patients for whom the identification of EBSLN at the time of surgery was performed with electro-neurostimulator. For the patients in the second group identification was conducted under visual control with stage transection and ligation of vessels of the upper pole of the thyroid.The groups were divided into subgroups based on anatomical variant of EBSLN. The total number of EBSLN damage signs in group I was 2.5% while in group II it made up 17.5%.Conclusions. Application of intraoperative identification methods of EBSLN allows to identify tissue structures in operating field while transecting the upper pole of thyroid and consequently ensures impossibilities of any specific post operation complications. The method is simple in its application, does not require special skills and significantly reduces the incidence of EBSLN injury. 

Мета роботи – модифікація існуючих методів інтраопераційної ідентифікації ЗГВГН.Матеріали та методи. Дослідження було проведене у 80 пацієнтів з хірургічною патологією ЩЗ під час оперативного втручання, які були розподілені на дві групи. Усі пацієнти були обов’язково оглянуті на всіх етапах лікування ЛОР-лікарем за допомогою відеоларингоскопа: патології з боку гортані не виявлено. Визначались показники акустичного аналізу голосу та оцінки його якості за допомогою суб’єктивних шкал. Метод включає подразнення за допомогою генератора імпульсів певних тканин в операційному полі, при цьому за скороченням перснещитоподібного м’яза візуально ідентифікують ЗГВГН. Після ідентифікації пересікають судини верхнього полюса частки ЩЗ, не пошкоджуючи останній.Результати та обговорення. Всі хворі були розподілені на дві групи. Перша група складалась із пацієнтів, яким під час оперативного втручання проводилась ідентифікація ЗГВГН за допомогою електронейростимулятора. В другій ідентифікація проводилась під візуальним контролем з поетапним виділенням та перев’язкою судин верхнього полюса ЩЗ. Групи були розподілені на підгрупи залежно від анатомічного варіанту ЗГВГН. Загальна кількість ознак пошкодження ЗГВГН у I групі складала 2,5%, у II групі – 17,5%.Висновки. Застосування методики інтраопераційної ідентифікації зовнішньої гілки верхнього гортанного нерва дозволяє ідентифікувати тканинні структури в операційному полі при виділенні верхнього полюса часток щитоподібної залози, що убезпечує від виникнення постопераційних специфічних ускладнень. Спосіб простий у здійсненні, не потребує спеціальних навиків та суттєво знижує частоту пошкодження ЗГВГН. 

Цель работы – модификация существующих методов интраоперационной идентификации НВВГН.Материалы и методы. Исследование было проведено у 80 пациентов с хирургической патологией ЩЖ во время оперативного вмешательства, которые были разделены на две группы. Все пациенты прошли осмотр ЛОР-врача на всех этапах лечения с помощью видеоларингоскопа: патологии со стороны гортани не обнаружено. Определялись показатели акустического анализа голоса и оценки его качества с помощью субъективных шкал. Метод включает раздражение с помощью генератора импульсов определенных тканей в операционном поле, при этом по сокращению перстнещитовидной мышцы визуально идентифицируют НВВГН. После идентификации пересекают сосуды верхнего полюса доли ЩЖ, не повреждая последний.Результаты и обсуждение. Все пациенты были разделены на две группы. Первая группа состояла из пациентов, которым во время операции проводилась идентификация НВВГН с помощью электронейростимулятора. Во второй группе идентификация проводилась под визуальным контролем с поэтапным выделением и перевязкой сосудов верхнего полюса ЩЖ. Группы были разделены на подгруппы в зависимости от анатомического варианта НВВГН. Общее количество признаков повреждения НВВГН в первой группе составило 2,5%, а во второй – 17,5%.Выводы. Использование методики интраоперационной идентификации НВВГН позволяет идентифицировать тканевые структуры в операционном поле при выделении верхнего полюса долей ЩЖ, что предупреждает возникновение послеоперационных специфических осложнений. Метод простой в использовании, не требует специальных навыков и существенно снижает частоту повреждения НВВГН.