The article analyzes the transgenerational consequences of the Holodomor-genocide for Ukrainian society. The Holodomor of 1932-1933 took the lives of millions of Ukrainians, including infants and children. People who survived the Holodomor as children were imprinted with psychophysical trauma for the rest of their lives. During the Holodomor of 1932-1933, they were constantly hungry, ate surrogates, dead animals, etc., which directly affected their physical health and the health of their descendants. The everyday life of children during the Holodomor of 1932-1933 was filled with the search for means of survival. They saw people dying of hunger every day. Many children were orphaned and their parents and relatives died before their eyes. The intergenerational consequences of the Holodomor of 1932–1933 were felt throughout subsequent generations. The article analyzes the differences between transgenerational and intergenerational trauma, elucidates their essence, duration and manifestations in the descendants of the victims of the Holodomor-genocide of 1932-1933.

У статті аналізуються трансгенераційні наслідки Голодомору-геноциду для українського суспільства. Голодомор 1932-1933 рр. забрав життя мільйонів українців, у тому числі немовлят та дітей. Люди, які пережили Голодомор будучи дітьми, на все подальше життя закарбували психофізичну травму. В роки Голодомору 1932-1933 вони постійно відчували голод, вживали у їжу сурогати, мертвих тварин тощо, що відбилося безпосередньо на їх фізичному здоров’ї та на здоров’ї їх нащадків. Повсякдення дітей у роки Голодомору 1932-1933 рр. було сповнено пошуком засобів до виживання. Вони щодня бачили людей, що вмирали від голоду. Багато дітей залишилися сиротами й на їх очах йшли з життя їх батьки та рідні люди. Міжпоколінні наслідки Голодомору 1932–1933 рр. давалися взнаки протягом наступних поколінь. У статті проаналізовано відмінності трансгенераційної та інтергенераційної травми, з’ясовано їх сутність, тяглість та прояви у нащадків жертв Голодомору-геноциду 1932-1933. pp.