Автор наголошує на тому, що проблема подолання поширених у суспільній свідомості й закоренілих у колективній пам’яті обох народів стереотипів, що стосуються важкої українсько-польської історичної спадщини, ще дуже далека від свого остаточного вирішення. І поки залишатимуться спогади про трагічні сторінки минулого в українсько-польських відносинах, зберігатимуться і ці стереотипи. Водночас в українських і польських науковців існуватиме надія побудувати таку історичну концепцію цих взаємовідносин, яка не ображатиме жоден із народів і сприйматиметься, якщо й не всіма, то принаймні більшістю, як компромісна. Подальші дослідження не повинні зводитися лише до пошуків вини або відповідальності тої чи іншої сторони за минулі події, а мусять йти у напрямку встановлення і пояснення їхніх справжніх причин, формування висновків для майбутнього. It’s no secret that problem of the Ukrainian-Polish nationality conflikt in the 20th century remains the most debated topic in both Ukrainian and Polish historiographies and the most painful spot in the relations between the neighboring peoples. The public persons of Ukraine (officials, deputies, politicians) mostly try to compare the extent of responsibility of both peoples’ representatives for the international tragedy in war time. Some of them even assert that the UPA role in those events «should be recognized as rightful» and that it waged «the just struggle for liberation of the people in its ethnical territory against all the occupants, Poles among others». The paper is devoted to some basic and the most spread stereotypes in public consciousness and collective memory of the Ukrainians and Poles concerning these events.