Запропоновано класифікаційну схему дослідження похідної формально-синтаксичної валентності вербалізованих числівників, яка, відбиваючи особливості сучасної української мови, стосується її поверхневої структури. До низки найважливіших ознак, що віддзеркалюють специфіку розгляданої категорії, зараховано формально-синтаксичні зв‘язки (двобічний предикативний та односпрямований підрядний). З огляду на зазначені принципи аналізу ранжовано дві грамеми формально-синтаксичної валентності відчислівникових транспозитів – одновалентність і двовалентність. Моделювання першої пов‘язане з числівниковим різновидом іменного складеного присудка, валентну перспективу якого реалізує лише один облігаторний член речення – підмет чи сильнокерований компонент. Грамему двовалентності маркують синтаксично вербалізовані елементи проміжного різновиду – ступеньовані прислівниково-числівникові одиниці, що відповідно до своєї присудкової інтенції потребують лівобічного члена речення – підмета та правобічного облігаторного чи факультативного керованого компонента. Редукція факультативної одиниці в поверхневій структурі речень свідчить про невідповідність конструкцій глибинного і поверхневого рівнів.