Антифосфоліпідні антитіла (АФА) не тільки серологічний маркер, а й важливий патогенетичний чинник, що викликає розвиток основних клінічних проявів антифосфоліпідного синдрому (АФС). Мета дослідження. Встановлення ролі АФА в результативності допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) при функціональних порушеннях печінки. Матеріал та методи дослідження. Проведено визначення у сироватці крові рівня антифосфоліпідних антитіл методом імуноферментного аналізу у 50 жінок з гепатобіліарними порушеннями та 40 жінок без таких порушень, які готуються до програм ДРТ. Отримані результати та їх обговорення. Підвищений рівень АФА виявлено у 32,0 % жінок з безпліддям та захворюваннями печінки, які готуються до програм ДРТ, проти 15,0 % жінок без ознак порушень печінки (p < 0,05). У 10,0 % жінок підвищений рівень АФА сполучався з одним або кількома клінічними критеріями АФС. При успішному ДРТ підвищений рівень АФА мали лише 10,0 % жінок проти 37,5 % пацієнток при нерезультативному ДРТ (p<0,05). У жодної жінки з підтвердженим АФС вагітність не настала. Висновки. Наявність діагностично значимих рівнів АФА суттєво впливає на ефективність ДРТ у жінок з гепатобіліарною патологією, підвищуючи абсолютний ризик до 0,94 проти 0,74. У жінок з гепатобіліарною патологією при підготовці до програм ДРТ важливо враховувати рівень АФА, що потребує подальшого удосконалення терапевтичного супроводу таких жінок.