Існуючі в даний час тропосферні станції через велику енергозатратність та обмежену можливість формування сигналів і радіорелейні станції також через обмежену дальність зв'язку вимагають нових технологічних рішень. Одним із таких рішень пропонується створення тропосферно-радіорелейної станції з повністю переробленим радіообладнанням. Інститутом спеціального зв’язку та захисту інформації спільно з науково-дослідницьким Інститутом була розроблена схема такої станції, яка була досліджена в натурних випробуваннях на реальній тропосферній радіолінії завдовжки 155 км. Участь наших фахівців полягала у розробці двох антенних пристроїв. Проведений детальний аналіз сучасного стану з розроблення станцій тропосферного зв'язку у світі та розглянуті можливості модернізації існуючих станцій, наприклад Р-423-М. За результатами аналізу запропоновано не проведення модернізації, а розробка тропосферних станцій зв'язку нового покоління. Згідно з прийнятою концепцією побудови станції її передавальна та приймальна частини були розроблені у вигляді двох окремих блоків (зовнішнього та внутрішнього). Зовнішній блок для проведення натурних випробувань був розташований на антені, що давало можливість максимально скоротити втрати сигналів в антенно-фідерних трактах. Складові частини внутрішніх блоків розташовувались в закритому кузові автомобіля. Це забезпечувало додаткові зручності для оператора, а також зменщувало вимоги до кліматичних умов. До складу антенного блока передавача входять подільник потужності, блок підсилювачів потужності (вісім підсилювачів потужності по 10 Вт кожний), антена двохзеркальна параболична з гіперболоїдним малим дзеркалом та восьмиелементним опромінювачем з рупорів, що можуть заживлюватися таким чином, що вихідна хвиля буде лінійною або кругової поляризації.