У статті досліджується генезис поняття суспільстві ризику, окреслено розвиток теоретичного дискурсу з проблематики ризиків у добу постмодерну. Показано, що для української соціально–філософської думки актуальність звернення до аналізу соціокультурного інструментарію розв’язання кризових проблем суспільства, посилюється загрозами й ризиками, зумовленими війною з російською федерацією. Розкрито мотивуючу роль культури, як самоорганізуючого і самозберігаючого потенціалу людського розвитку. Проаналізовано погляд на цінності, як субстанційну основу цивілізаційного розвитку. Доведено значущість ціннісного виміру культури безпеки, що полягає в тому, що цінності виконують функцію системи координат і еталонів соціальної поведінки, які визначають певний рівень довіри і захищеності суспільного життя. Розкриті специфічні функції і зміст культури безпеки у суспільстві ризику. Проаналізовано ціннісні засади культури, як регулятивного чиннику підтримання безпеки в Українському суспільстві в умовах воєнного часу.