Стаття присвячена дослідженню імітаційного моделювання як інструменту соціологічного аналізу на прикладі вивчення впливу міських зон з обмеженням руху транспорту на поведінку водіїв та рівень забруднення повітря. У роботі розглянуто основні підходи до соціального моделювання, включаючи агент-орієнтоване моделювання, системну динаміку, мережеве моделювання та мультиагентні системи. Особлива увага приділяється агент-орієнтованому моделюванню як найбільш придатному методу для аналізу поведінки водіїв в умовах впровадження зон обмеження руху. На основі адаптованої методології проведено імітаційне моделювання впливу трьох розмірів "зелених зон" (15%, 30% і 40% від загальної площі міста) на рівень викидів забруднюючих речовин. Розроблено алгоритм генерації випадкових маршрутів та класифікації поїздок за їх взаємодією із зоною обмежень. Результати моделювання показали, що найбільшої ефективності у зниженні викидів досягає зона розміром 40% від загальної площі міста. При цьому ключову роль відіграють поведінкові реакції водіїв – скасування поїздок або їх відтермінування до періодів з меншими обмеженнями. Представлено рекомендації щодо подальшого вдосконалення моделі, зокрема через розробку більш детальних алгоритмів розрахунку викидів та інтеграцію з картографічними сервісами.