У статті розглядається змістовне тлумачення поняття «лісогосподарювання» з позиції переходу від природокористування до природогосподарювання у лісовому комплексі, структурні елементи якого (освоєння та безпосереднє використання лісів, лісоперетворення та лісооблаштування, відновлення, охорона та захист лісів, інтелектуалізація діяльності, створення та використання нових знань, поглиблення творчості й духовності) визначають напрями розвитку організаційно-економічних засад управління сталим екологічно збалансованим лісокористуванням. Для якісної визначеності лісогосподарювання важливе значення повинна мати культура: соціальна культура: культура особи та суспільних відносин (зокрема лісових відносин); культура духовна: ідей, знань, ціннісних установок та орієнтирів; культура матеріальна: предметів праці, техніки, праці. Змістовний аналіз поняття «лісогосподарювання» довів, що воно є певною видовою формою більш широкого трактування сталого лісокористування, лісогосподарської діяльності, а також визначає організаційно-економічні та організаційно-соціальні форми реалізації екологічно орієнтованого управління. В статье рассматривается содержательное толкование понятия «лесохозяйствование» с позиции перехода от природопользования к природохозяйствованию в лесном комплексе, структурные элементы которого (освоение и непосредственное использование лесов, лесопреобразование и лесообустройство, воспроизводство, охрана и защита леса, интеллектуализация деятельности, создание и использование новых знаний, углубление творчества и духовности) определяют направления развития организационно-экономических основ управления устойчивым экологически сбалансированным лесопользованием. Для качественного определения лесохозяйствования важное значение должна иметь культура: социальная культура: культура личности и общественных отношений (в частности, это касается лесных отношений); культура духовная: идей, знаний, ценностных установок и ориентиров; культура материальная: предметов труда, техники, труда. Содержательный анализ понятия «лесохозяйствование» доказал, что лесохозяйствование является определенной видовой формой более широкого трактования устойчивого лесопользования, лесохозяйственной деятельности, а также определяет организационно-экономические и организационно-социальные формы реализации экологически ориентированного управления. This article is devoted to the investigation of theoretical foundations of the concept «forestry» from the perspectives of transformation from nature exploitation to the nature managing in the forest complex. Structural elements (development and direct use of forests, forest transformation and arrangement, reproduction, intellectualization of the forest activity, creation and exploitation of new knowledge, deepening of creativity and spirituality) determine the directions of expansion of organizational and economic bases of sustainable, environmentally oriented forest management. Culture should have the great importance for the qualitative determination of forestry: social culture: the culture of the individual and social relations (in particular, it concerns the forest relationships); spiritual culture: ideas, knowledge, values and orientations; material culture: objects of labour, technology and labour. A content analysis of the concept «forestry» has shown that forest management is a particular form of the broader interpretation of sustainable forest management, forestry, and defined the organizational, economic, organizational and social forms of the environmentally oriented management.