Одним із основних природних прав людини є її право на життя, засобом утвердження якого є право на надання медичної допомоги. Забезпечення прав людини проголошено у ст. 3 Конституції України головним обов’язком держави. Конституційне положення про пріоритет життя і здоров’я людини потребує наявності фінансово спроможних суб’єктів надання медичних послуг. Одним з пріоритетів діяльності соціально орієнтованої держави, статусу якої прагне набути Україна, є ефективний розвиток системи охорони здоров’я, досягнення балансу між потребами громадян в якісних і доступних медичних послугах та можливостями щодо їх забезпечення за рахунок державного фінансування. Ефективне використання обмежених фінансових ресурсів і одночасне поліпшення якості та доступності медичної допомоги населенню передбачають удосконалення правового статусу ЗОЗ, забезпечення їх автономізації. Досвід розвинених країн вказує на необхідність впровадження ефективної ринкової системи у сферу дільності ЗОЗ. Реалізація автономізації ЗОЗ в межах реформування медичної галузі потребує дослідження правового статусу реорганізованих КНП для оптимізації структури таких ЗОЗ, усунення неузгодженостей, протиріч та прогалин у законодавстві щодо правового статусу КНП. Прийняття пакету нормативно-правових актів щодо реформування медичної сфери потребує приведення у відповідність низки інших нормативно-правових актів.