Протягом 90-х років ХХ та на початку ХХІ ст. в Україні домінують негативні тенденції, серед яких найбільш деструктивним виявилось безпрецедентне зростання смертності. Неблагополуччя щодо смертності посилює депопуляцію і поглиблює демографічну кризу в нашій країні [1-4]. Характерною особливістю сучасної вікової структури населення є високий рівень постаріння. Нині частка населення у віці 60 років і старше становить 24% (Україна – 22%), що розцінюється як "дуже високий рівень демографічної старості". Внаслідок падіння народжуваності зменшується частка дітей віком до 15 років. За останні десять років частка дітей віком 0-15 років зменшилась на 8%. Смертність жителів сільської місцевості в 1,6 рази (Україна – 1,4) вище за смертність жителів міських поселень, насамперед через більш "стару" вікову структуру сільського населення За останнє десятиріччя темпи приросту загальної смертності як серед міського, так і серед сільського населення були найвищими в Південно-Східному регіоні (мал. 1).