Самобутність — це результат творчих шукань — від захоплення спадщиною народного мистецтва, особистих творчих переживань у його колі. Творча зрілість молодої художниці збіглася з громадським визнанням: перші станкові роботи (1983 р.) були прийняті на Республіканську художню виставку, в 1985 році вона виконує живописний розпис павільйону України на Міжнародному фестивалі молоді в Москві, у 1987 р. стає членом Спілки художників, у листопаді 1988 р.— січні 1989 р. в приміщенні редакції журналу «Київ» відбулася персональна виставка. Як і все нетрадиційне, що не вписується в жорсткі рамки, творчість Марини Семесюк примушує розмірковувати про шляхи розвитку мистецтва, в якому не буває випадковостей.