Tezbir R.V. The Evolution of the Foreign Policy Strategy of the Republic of Singapore in a Multipolar World. The dissertation has been submitted for obtaining a scientific degree of a Doctor of Philosophy (Ph.D.) in the specialty 291 “International Relations, Public Communications and Regional Studies” (29 – International Relations). – Taras Shevchenko National University of Kyiv, Kyiv, 2025. The thesis provides a comprehensive analysis of the evolution of the foreign policy strategy of the Republic of Singapore in line with the transformations of the global order. The research topic is new to the national academic discourse and is especially relevant in light of the shifting priorities and vectors of the development of Ukrainian diplomacy. The dissertation identifies the main factors that contributed to the establishment of partnerships between the Republic of Singapore and global actors in international politics, as well as to the strengthening of the country's influence in the regional dimension. It has been proven that the transformation of Singapore's foreign policy serves as a model for an effective response to changes in the international system and the promotion of national interests regardless of geographical disparities. For the first time, the processes of constructing and reconfiguring the vectors of foreign policy activity throughout the entire history of the Republic of Singapore’s state development have been systematized. Special attention is devoted to the transformation of foreign policy strategy amid the formation of a new global order. The identification of the theoretical and conceptual foundations of foreign policy has established the foundation for further research on the practical implementation of Singapore's national interests in the global and regional dimensions. An analysis of the National Security Strategy (2004) and the Cybersecurity Strategies (2016, 2021) has helped to identify the impact of international political aspects on the formation of policies to counter security threats. The thesis outlines the trajectory of economic development in Southeast Asia and the geopolitical preconditions for deepening integration processes within ASEAN. It reveals the positive impact on the Republic of Singapore of the development of the regional security architecture and intensification of cooperation between countries, particularly in terms of strengthening regional stability and generating additional economic advantages. The research highlights Singapore’s role in the evolution of ASEAN, with particular emphasis on its 2018 chairmanship of the organisation. The algorithm for assessing integration processes has been enhanced through the analysis of specific reforms initiated by the Singapore government to deepen cooperation between the member states. Key factors contributing to the strengthening of the state’s political influence in the region include its leading position in digital trade and the effective implementation of financial and economic projects across Southeast Asia. Particular attention is given to the evolution of Singapore’s bilateral relations with Malaysia and Indonesia as its geographically closest neighbours and strategic partners, which in the past threatened the country’s stable development. It is proved that the deepening of trade and economic relations has contributed to the gradual intensification of political contacts, while the current level of interaction reflects a high degree of economic interdependence and close coordination in foreign policy, particularly within ASEAN. The dissertation reveals the strategy of balancing pursued by the Republic of Singapore between major global actors – the United States and China – which enables the country to maintain autonomy and avoid one-sided dependence, while also posing potential risks in the event of heightened tensions between great powers. The approaches to analysing Singapore’s bilateral engagement with the United States and China have been refined and expanded through the lens of a hedging strategy, taking into account the factor of cooperation with Taiwan. Particular attention is paid to the analysis of how Singapore advances its economic and security interests in regions where the initial level of engagement was limited. Thus, the transformation of approaches to building relations with countries in Africa, the Persian Gulf, and Latin America has been examined. The analysis of export-import and investment dynamics enabled an assessment of the effectiveness of Singapore's foreign policy instruments in strengthening its influence in different regions of the world. Alternative instruments of engagement with the Gulf countries have been identified, in addition to the traditional import of hydrocarbons. The study further develops the analysis of the Arctic dimension of Singapore’s foreign policy strategy. Special attention is devoted to the role of the government agency Enterprise Singapore in promoting national economic interests abroad, as well as to its engagement in interregional formats and multilateral institutions. The study examines the transformation of Singapore’s bilateral relations with selected political actors, as exemplified by its relations with the United Kingdom, Israel, the Russian Federation, and Ukraine. For the first time, the author identifies the impact of international conflicts, in particular Russian aggression against Ukraine and the escalation of the Arab-Israeli confrontation, on the evolution of Singapore's foreign policy approaches. The thesis offers practical recommendations regarding the potential adaptation of Singapore’s experience to the evolution of Ukraine’s foreign policy strategy amid the transformation of the global order.

Тезбір Р.В. Еволюція зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур в умовах мультиполярного світу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025. У дисертаційній роботі проведено комплексний аналіз еволюції зовнішньополітичної стратегії Республіки Сінгапур відповідно до трансформацій глобального світопорядку. Тематика дослідження є новою для вітчизняної наукової школи та особливо актуальною в контексті трансформування пріоритетів і векторів розвитку української дипломатії. У дисертації визначено основні фактори, що сприяли налагодженню партнерських відносин Республіки Сінгапур із глобальними акторами міжнародної політики та посиленню впливу країни в регіональному вимірі. Доведено, що трансформація зовнішньої політики Сінгапуру є прикладом ефективного реагування на зміни міжнародної системи та просування національних інтересів незалежно від географічних диспропорцій. Уперше систематизовано процеси побудови й переформатування векторів зовнішньополітичної діяльності протягом усієї історії державного розвитку Республіки Сінгапур. Особливу увагу приділено трансформаціям зовнішньополітичної стратегії в умовах становлення нового світопорядку. Виокремлення теоретико-концептуальних засад зовнішньої політики створило основу для подальшого дослідження практичної реалізації національних інтересів Сінгапуру в глобальному та регіональному вимірі. Аналіз Стратегії національної безпеки (2004) та Стратегій кібербезпеки (2016, 2021) дозволив з’ясувати вплив міжнародно-політичних аспектів на формування політики протидії безпековим загрозам. У дисертаційній роботі окреслено траєкторію економічного розвитку Південно-Східної Азії та геополітичні передумови поглиблення інтеграційних процесів у рамках АСЕАН. Розкрито позитивний вплив на Республіку Сінгапур розбудови регіональної архітектури безпеки й активізації співробітництва між країнами, зокрема в контексті посилення безпекової стабільності та додаткових економічних переваг. Виокремлено роль Сінгапуру в еволюції АСЕАН, насамперед під час року головування країни в організації (2018). Було вдосконалено алгоритм оцінки інтеграційних процесів за рахунок аналізу конкретних реформ, ініційованих урядом Сінгапуру для поглиблення співпраці між країнами-учасницями. Серед ключових факторів посилення політичного впливу держави в регіоні виділено її передові позиції в галузі цифрової торгівлі та ефективну реалізацію фінансово-економічних проєктів у країнах Південно-Східної Азії. Окрему увагу присвячено розгляду еволюції двосторонніх відносин із Малайзією та Індонезією як територіально найближчими державами та стратегічними партнерами Сінгапуру, які в минулому загрожували стабільному розвитку країни. Доведено, що активізація торгово-економічних відносин сприяла поступовій інтенсифікації політичних контактів, а нинішній рівень взаємодії свідчить про високий ступінь економічної взаємозалежності та тісну координацію в зовнішньополітичній сфері, зокрема в рамках АСЕАН. У дисертаційному дослідженні розкрито стратегію балансування Республіки Сінгапур між глобальними акторами – США та КНР, що дозволяє зберегти автономність та уникнути односторонньої залежності, однак несе потенційні ризики у випадку загострення відносин між великими державами. Було вдосконалено й доповнено способи аналізу двосторонньої взаємодії Сінгапуру зі США і КНР крізь призму стратегії хеджингу та з урахуванням фактора співробітництва з Тайванем. Особливу увагу приділено аналізу реалізації економічних і безпекових інтересів Республіки Сінгапур у регіонах, із якими початковий рівень взаємодії був низьким. Так, досліджено трансформацію підходів до налагодження відносин із країнами Африки, Перської затоки та Латинської Америки. Аналіз експортно- імпортної та інвестиційної динаміки дозволив оцінити ефективність зовнішньополітичних інструментів Сінгапуру з посилення впливу в різних регіонах світу. Виокремлено альтернативні інструменти взаємодії з країнами Перської затоки на додаток до традиційного імпорту вуглеводнів. Надано подальшого розвитку дослідженню арктичного вектора зовнішньополітичної стратегії Сінгапуру. Окремо висвітлено роль урядового агентства Enterprise Singapore в реалізації економічних інтересів країни за кордоном, а також її діяльність у міжрегіональних форматах і багатосторонніх організаціях. Розкрито трансформацію двосторонніх відносин Сінгапуру з окремими політичними акторами (на прикладі Великої Британії, Ізраїлю, РФ та України). Уперше визначено вплив міжнародних конфліктів, зокрема російської агресії проти України та загострення арабо-ізраїльського протистояння, на еволюцію зовнішньополітичних підходів Сінгапуру. У дисертаційній роботі сформульовано практичні рекомендації щодо можливого запозичення досвіду Сінгапуру в контексті еволюції зовнішньополітичної стратегії України в умовах становлення нового світопорядку.