У тексті розглядаються причини виникнення дитячої бездоглядності та безпритульності в Україні, серед яких основними є соціально-економічні проблеми, криза інституту сім’ї, конфлікти в родині та школі, сирітство. Проаналізовано міжнародно-правові документи щодо захисту прав дитини, зокрема Женевську декларацію 1923 р., Загальну декларацію прав людини (1948), Декларацію прав дитини (1959) та Конвенцію ООН про права дитини (1989). Окрема увага приділена нормативно-правовому регулюванню соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей в Україні, зокрема Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». У тексті підкреслюється важливість участі державних органів, соціальних працівників, волонтерів та громадських організацій у подоланні безпритульності. Акцент зроблено на необхідності реформування системи соціального захисту, розширення мережі соціально-реабілітаційних центрів, розвитку сімейних форм виховання, удосконалення державних програм, а також повернення довіри дітей до суспільства.