Мета статті. Виявити еволюційні зміни в півчих збірниках української Православної церкви в період з XV до першої половини XVII ст. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні різних дослідницьких методів. Зокрема, застосування аналітичного методу допомогло проаналізувати та дослідити півчі збірники періоду хомонії. Для окреслення часових і кількісних характеристик проаналізованого матеріалу було вжито статистичний і хронологічний методи. Застосування методу порівняння допомогло виявити загальні риси та характерні особливості в старокиївських нотованих богослужбових рукописах. Наукова новизна. Відображено еволюційні зміни в півчих збірниках української Православної церкви та проаналізовано їхні характерні особливості в період з XV до першої половини XVII ст. Висновки. Період з XV до першої половини XVII ст. в історії богослужбових книг української Православної церкви характеризується збільшенням нотованих збірок, зростанням варіативності нотації в піснеспівах, що стимулювало появу абеток-тлумачень. Активізується робота майстрів церковного співу з перегляду і редагування піснеспівів Стовпового (невменого) розспіву. За відсутності централізованої ієрархічної влади були створені умови для виникнення регіональних шкіл церковного та богослужбового співу. Церковні півчі книги стали засобом практичної систематизації та класифікації Стовпового (невменого) співу в українському православному богослужінні.