Мета статті — виявити особливості сучасних культурологічних досліджень та окреслити перспективи їх подальшого розвитку в контексті гуманістичного дискурсу ХХІ ст. Методологія дослідження. Застосовано принципи діалектичної методології (принцип всебічного розгляду предмета, принцип єдності історичного і логічного, принцип розвитку), системний та компаративний методи, що посприяли виявленню специфіки сучасних культурологічних досліджень, метод порівняльно-історичного аналізу, а також індуктивний і дедуктивний методи. Наукова новизна. Досліджено особливості та перспективи подальшого розвитку сучасної культурології в контексті процесу гуманізації; уточнено поняття «гуманізм» і розглянуто теоретичні розробки провідного неокласичного прагматика П. Курца, який посприяв становленню діяльності науковців, об’єднаних гуманістичним світоглядом; на основі розвитку нової гуманістичної парадигми сформульовано актуальні напрями культурологічних досліджень в Україні у ХХІ ст. Висновки. Сучасна культурологія, як і соціогуманітарні науки загалом, виконує найважливішу соціальну функцію — ліквідування, заповнення та компенсації світоглядних прогалин. Зі свого боку, джерелом культурологічних прогалин є негативна ідентичність, подолання якої можливе за рахунок гуманізації соціальних відносин засобами гуманітаризації пізнання і комунікації. Звернення до аналізу сучасних явищ культури доводить актуальність тем наукових досліджень, включення культурології в реалії сьогодення як важливого чинника формування нового гуманізму. Водночас наукові інтереси культурологів повинні охоплювати максимально широку сукупність явищ, процесів і тенденцій, що характеризують різноманітні аспекти культури в контексті гуманістичної парадигми.Динаміка трансформаційних процесів суспільства ХХІ ст., зумовлених розвитком гуманістичних ідей, може стати предметом вивчення поколінням молодих учених. Подальший розвиток культурологічних досліджень у системі координат людських цінностей, споглядання загальнолюдського культурного простору і діалогу різних духовних традицій, основи комунікаційних процесів сприятимуть посиленню соціальної стабільності, моральній реконструкції та консолідації, поширенню загальноприйнятих цінностей тощо.